Альфредас Бумблаускас, Генутє Кіркєнє,
Борис Черкас, Дмитро Ващук, Лорета Скурвідайте.
ЕПОХА ВІТОВТА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: 1387–1430.
Київ: Видавництво ТОВ «Балтія-Друк», 2020. 208 с.

Андрій ФЕДОРУК
кандидат історичних наук, доцент,
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
(Україна, Чернівці), 
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1305-4898

Завантажити PDF

ПЕРЕДМОВА

Дмитро ВАЩУК
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,

Інститут історії України Національної академії наук України
(Україна, Київ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0377-1233

Завантажити PDF

Дослідження історії українських земель у складі Великого князівства Литовського продовжує набирати обертів та не втрачає популярності серед науковців. Підтвердженням цього є черговий шостий випуск наукового збірника "Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського", зміст якого традиційно розподілено на окремі тематичні рубрики.

Розділ Політика розпочинається статтею Валентина Константинова "Moldova's relations with the Grand Duchy of Lithuania in the second half of the 14th century – beginning of the 15th century (until the treaty of Lublau in 1412)". Автор сконцентрував увагу на особливостях зовнішньої політики молдовських господарів, яка проявлялася у дотриманні принципу рівноваги сил. Для частини пізньосередньовічних європейських держав існування було можливим лише за умови визнання васальної залежності від більш могутнього сюзерена. На думку В. Константинова, така васальна залежність часто могла змінюватись, чим і користались володарі Молдовського князівства: змінювали сюзеренів, виходячи із власних політичних інтересів. У другій половині XIV – на початку XV ст. найбільш цінними для зміцнення Молдовської держави стали союзницькі відносини спочатку із володарями Подільського князівства – князями Коріатовичами, а потім із великим князем литовським Вітовтом. Одним із проявів цих взаємин стала участь молдовських хоругв у Грюнвальдській битві на боці союзницьких військ.

У статті Василя Вороніна "Праблема дзяржаўнага суверэнітэту Вялікага Княства Літоўскага ў час кіравання Аляксандра Ягайлавіча (1492–1501)" ідеться про особливості збереження суверенітету Великого князівства Литовського після смерті Казимира IV Ягеллончика, унаслідок чого стався розрив династичної унії між Польським королівством та ВКЛ. На думку автора публікації, спадкоємець польського престолу Ян Ольбрахт здійснив низку політичних та дипломатичних кроків, які були спрямовані на демонстрування своїх прав на ВКЛ. Аналогічно діяв його молодший брат, великий князь литовський Олександр Ягеллончик. Зрештою усі різноманітні "дипломатично-політичні ігри", як встановив В. Воронін, не зачіпали основ суверенітету ВКЛ. Найбільш гострою постала проблема двосторонньої унії.

Публікація Петра Кулаковського "Матеріальне забезпечення урядників Київщини і Волині в середині XVI століття" присвячена питанню функціонування урядів на українських землях у складі ВКЛ. Предметом вивчення стали такі урядницькі посади, як воєвода, староста, маршалок, ключник, городничий, мостовничий, хорунжий, войський, підкоморій, земський суддя, підсудок та писар. Автор встановив, зокрема, що уряд київського воєводи отримував матеріальне забезпечення із трьох джерел: власні прибутки (податки, данини і мита); пільги від великого князя литовського на збір данин із територій, на які не поширювались його повноваження; грошові пожалування господаря. Уряд старости отримував доходи від різноманітних податків, данин та мит (зокрема, і судових). Судові урядники отримували дохід від послуг на платній основі (судові, нотаріальні та межувальні).

Валерій Степанков у статті "Loev Campaign of Ukrainian Army in 1649: Debating Points and Open Questions" окреслив низку проблем, пов’язаних із Лоївською битвою 1649 р. Зокрема, автор зауважив, що джерельна база цього питання досить фрагментарна (особливо українського походження), що суттєво обмежує цілісне розуміння Лоївської кампанії, оскільки про дії литовських військ існує чимало детальної інформації. Далі В. Степанков окреслив конкретні аспекти, які до сьогоднішнього дня остаточно не з’ясовані. Наприклад, чи існував у Б. Хмельницького стратегічний план щодо можливої участі армії ВКЛ у війні проти Речі Посполитої у літній кампанії 1649 р.; яка чисельність української та литовської армій, що зійшлися під Лоєвом; особливості взаємостосунків між С. Кричевським та С. Подобайлом тощо. Залишається сподіватися, що пошуки нових джерел в архівосховищах дозволять дати відповіді на всі поставлені ученим запитання.

Своєрідним продовження попередньої розвідки є стаття Олександра Юги "Прийняття Я. Радзивіллом у 1655 р. шведської протекції: оцінки сучасників та мотиви гетьмана". Автор визначив, що в умовах нападу Швеції на Річ Посполиту та одночасної війни проти Московського царства, війська якої окупували Вільно, прийняття Я. Радзивіллом шведської протекції варто оцінювати як спробу зберегти власну державу, а саме ВКЛ та зміцнити її політичний вплив. Водночас, частина сучасників гетьмана вважала такий крок зрадою короля Яна Казимира та Речі Посполитої.

Хронологічно та тематично близькою до двох попередніх публікацій є стаття Володимира Газіна "«На зразок князівства Литовського»: перспективи включення козацької України до складу Речі Посполитої у 1658–1659 рр. (очікування та реалії)". У ній розглянуто питання підготовки та підписання Гадяцької угоди 1658 р., її зміст та причини, які завадили реалізації. На думку В. Газіна, головною причиною цього стало непримиренна позиції польської політичної еліти стосовно визнання за козацькою Україною рівних політичних прав.

У другому розділі збірника – Соціально-економічні відносини – вміщено статтю Костянтина Хромова "One of theNew City’ (Shahr Al-Jadid) Copper Coin Types: Reading the Obverse Legend". У ній ідеться про монетну справу Нового міста (Шехр ал-Джедід) у часи правління хана Абдаллаха, а безпосереднім предметом дослідження стала мідна монета другої половини 60-х років XIV ст. з арабографічною легендою. Проаналізувавши відомі на сьогодні два варіанти читання та три варіанти перекладу, дослідник запропонував власне прочитання Для додаткової аргументації К. Хромов наводить приклади використання аналогічного фрагмента на джучидських монетах більш пізнішого часу (80-ті роки XIV ст., карбування ал-Джедід). На його думку, штемпелі монети могли бути зроблені у майстернях Криму чи Малої Азії, а потім привезені на монетний двір Шехр ал-Джедід. Автор також відмітив, що використання тексту хадису в легенді джучидських монет є новиною для джучидської нумізматики.

Третій розділ збірника – Археологія – містить дві статті. У публікації Ігоря Старенького та Євгена Левінзона "Приватне житло другої половини XIII – початку XV ст. з археологічних досліджень у Кам’янці-Подільському по вулиці Татарській, 17/1" підведено підсумок попередніх досліджень та розвідок. Під час проведених розкопок у 2018 р., було досліджено закритий археологічний комплекс другої половини ХІІІ – початку XV ст. На ділянці виявлено заглиблене у материк приватне помешкання з ямою-холоднею каркасно-стовпової конструкції. Завдяки знайденим керамічним артефактам дослідники запропонували власну типологію кераміки другої половини ХІІІ – початку XV ст. для Подільського регіону. Крім цього, окремо проаналізовано інші знахідки: денарій Владислава Ягайла та фрагмент металевого виробу (долото?).

Особливості віднайденого пізньосередньовічного керамічного посуду у Кам’янці-Подільському більш детально дослідили Павло Нечитайло та Олена Оногда у статті "Керамічний комплекс другої половини ХІІІ – першої половини XV ст. з досліджень у Кам’янці-Подільському". Усі артефакти віднайдено під час археологічних розкопок у 2017 р. на площі Польський ринок. У збережених частинах підземних та наземних споруд дослідники виявили досить значну кількість різноманітних побутових речей, які датовано другою половиною ХІІІ – першою половиною XV ст. Усі артефакти автори систематизували за асортиментом та морфологічними ознаками. Так, у колекції найбільше горщиків, які за профілем вінець поділяються на різноманітні типи, дещо менше представлені покришки, макітри та глеки. Поодинокими є корчаги, миски-плошки та фрагменти імпортованої кераміки.

У четвертому розділі збірника – Ad Fontes – опубліковано статтю Дмитра Ващука "Privilege was given to Kamiаnets City by Princes Yuri and Oleksander Koriatovych in 1374: Lists and Interpretations", яка стосується документальної спадщини князів Коріатовичів. Зокрема, у ній детально проаналізовано декілька списків відомої грамоти Юрія та Олександра Коріатовичів місту Кам’янцю на Поділлі 1374 р., які зберігаються у Державному архіві Хмельницької області у фонді № 120 “Подільський головний суд”. У додатку до статті опубліковано академічний варіант тексту привілею польською мовою та переклад російською із відповідних архівних справ.

До п’ятого розділу збірника – Історіографічні розвідки – поміщено статтю Світлани Блащук "Stepan Borysenok: to the Portrait of the Scientist". На сьогоднішній день увага істориків до творчого доробку цього талановитого дослідника історії українського права Степана Борисенка практично відсутня. Тому ця публікація є досить цінною із багатьох аспектів. Зокрема, С. Блащук відтворила основі віхи біографії вченого, проаналізувала його хоч і нечисленні, але досить вагомі наукові здобутки, розглянула його епістолярну спадщину, зокрема листування із литовським дослідником А. Янулайтісом. На думку С. Блащук, зміст листів дає підстави зробити припущення про можливість існування рукописного варіанту підготовленої до друку С. Борисенком праці, присвяченої Першому Литовському Статуту (історія складання кодексу, джерела, списки).

Останній розділ збірника – Рецензії та огляди – складається із двох публікацій. Мирослав Волощук проаналізував п’ятирічну діяльність "Центру Медієвістичних студій (Centrum Studiorum Mediaevalium)", який діє від 2015 р. при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Андрій Федорук підготував розлогий огляд колективної монографії "Епоха Вітовта в історії України: 1387–1430. Київ: Видавництво ТОВ «Балтія-Друк», 2020. 208 с.", яку підготували українські (Борис Черкас, Дмитро Ващук) та литовські (Альфредас Бумблаускас, Генуте Кіркене, Лорета Скурвідайте) історики.

ЦЕНТР МЕДІЄВІСТИЧНИХ СТУДІЙ –
CENTRUM STUDIORUM MEDIAEVALIUM

(2015–2020)

Мирослав ВОЛОЩУК
доктор історичних наук, професор,

Державний вищий навчальний заклад "Прикарпатський
національний університет імені Василя Стефаника",
(Україна, Івано-Франківськ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1737-7205

Завантажити PDF

Том VI (2021)

 

Завантажити PDF

 

DOI: https://doi.org/10.15407

Передмова VII–X
Дмитро Ващук

Політика

Взаємостосунки Молдови з Великим князівством Литовським в другій половині XIV – на початку XV ст. (до Люблянської угоди 1412 р.) 1–17
Валєнтін Константінов

Проблема державного суверенітету Великого князівства Литовського у часи правління Олександра Ягеллончика (1492–1501) 18–42
Васіль Варонін

Матеріальне забезпечення урядників Київщини і Волині в середині XVI століття 43–59
Петро Кулаковський

Лоєвська кампанія українського війська 1649 року: дискусійні та нез’ясовані проблеми 60–71
Валерій Степанков

Прийняття Я. Радзивіллом у 1655 р. шведської протекції: оцінки сучасників та мотиви гетьмана 72–83
Олександр Юга

«На зразок князівства Литовського»: перспективи включення козацької України до складу Речі Посполитої у 1658–1659 рр. (очікування та реалії) 84–100
Володимир Газін

Соціально-економічні відносини

Один з типів мідних монет 'Нового Міста' (Шехр ал-Джадід): до читання легенди аверсу 101–120
Костянтин Хромов

Археологія

Приватне житло другої половини XIII – початку XV ст. з археологічних досліджень у Кам’янці-Подільському по вулиці Татарській, 17/1 121–135
Ігор Старенький, Євген Левінзон

Керамічний комплекс другої половини ХІІІ – першої половини XV ст. з досліджень у Кам’янці-Подільському 136–179
Павло Нечитайло, Олена Оногда

Ad Fontes

Привілей князів Юрія та Олександра Коріатовичів місту Кам’янцю 1374 року: списки та інтерпретації 181–198
Дмитро Ващук

Історіографічні розвідки

Степан Борисенок: до портрета вченого 199–218
Світлана Блащук

Рецензії та огляди

Центр Медієвістичних студій – Centrum Studiorum Mediaevalium (2015–2020) 219–232
Мирослав Волощук

Альфредас Бумблаускас, Генутє Кіркєнє, Борис Черкас, Дмитро Ващук, Лорета Скурвідайте. Епоха Вітовта в історії України: 1387–1430. Київ: Видавництво ТОВ «Балтія-Друк», 2020. 208 с. 233–238
Андрій Федорук

 

СТЕПАН БОРИСЕНОК:
ДО ПОРТРЕТА ВЧЕНОГО

Світлана БЛАЩУК
кандидатка історичних наук, наукова співробітниця,

Інститут історії України Національної академії наук України
(Україна, Київ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1430-6353

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.199

Завантажити PDF

Aнотація

Історія права Великого князівства Литовського завжди привертала увагу дослідників. Продуктивним періодом в її студіюванні стала діяльність Комісії для виучування історії західноруського та українського права ВУАН. Теоретичний доробок комісії вагомий. Деякі праці членів комісії перевидано із сучасними коментарями, їм присвячено окремі дослідження. Але є й ті, про яких практично немає жодних історіографічних досліджень, попри їх великий науковий доробок. Таким істориком є Стефан (Степан) Гнатович Борисенок (17.05.1891–14.11.1937).
С. Борисенок був талановитим та неординарним дослідником. В даній статті подано біографічні дані та проаналізовано теоретичний доробок вченого. Науковий доробок вченого в галузі історії права не дуже великий – близько 10 праць (ґрунтовних наукових статей) та декілька рецензій. Для свого часу вони були значними. Утім сучасні дослідники, через кілька десятиліть після написання цих статей вказують на значну кількість неточностей та помилок. Праці С. Борисенка високо оцінювали його сучасники та наукові наставники М. Василенко, О. Малиновський. Вони свідчать про прекрасну обізнаність з історіографією тієї чи іншої досліджуваної проблеми. Окрім того, будучи юристом за освітою, С. Борисенок зміг детальніше проаналізувати певні проблеми, не завжди зрозумілі історикам.
Із середини 1920-х рр. С. Борисенок досліджував питання, що стосувалися Першого Литовського статуту та історії адвокатури у Великому князівстві Литовському. Одна з найбільших праць С. Борисенка стосується історії формування адвокатури у першій половині XVI ст. Наприкінці 1920-х рр. дослідник готував до друку ґрунтовну працю присвячену Першому Литовському статуту (історія складання кодексу, джерела, списки). Листування з литовським дослідником А. Янулайтісом (родоначальником литовської історіографії статутів) свідчать, що рукопис цієї праці (або значна його частина) ймовірно існував. Дані факти співпраці з литовськими істориками дають нам можливість сподіватися, що втрачені напрацювання дослідника ще можна віднайти та ввести до наукового обігу. І ми переконані, що вони стануть поштовхом до новин наукових досліджень та спричинять нову хвилю наукових дискусій.
На початку 1930-х рр. С. Борисенок, будучи співробітником бібліотеки ВУАН, активно працював над комплектуванням бібліотечного фонду іноземними фаховими виданнями. Він намагався налагодити та систематизувати міжнародний обмін.
23 вересня 1937 р. за сфабрикованим звинуваченням у нібито причетності до “антирадянської націоналістичної організації” С. Борисенка заарештували. 25 жовтня того ж року його засудили до розстрілу (страчений 14 листопада).

Ключові слова

С. Борисенок, історія права, Перший Литовський статут, ВУАН.

Aрхіви

Архів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
Державний архів м. Києва
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
Центральний державний архів громадських об’єднань України
Lietuvos mokslų akademijos Vrublevskių biblioteka. Rankraščių skyrius

Бібліографія

  1. Барысёнак С. Нацыянальны характар Лiтоўскага Статуту 1529 г. Полымя. Беларуская часопiсь лiтаратуры, полiтыкi, экономiкi, гiсторыi. Менск: Беларускае Дзяржаўнае Выдавецтва, 1927, № 6, 139–165.
  2. Барысёнак С. Нацыянальны характар Лiтоўскага Статуту 1529 г. Полымя. Беларуская часопiсь лiтаратуры, полiтыкi, экономiкi, гiсторыi. Менск: Беларускае Дзяржаўнае Выдавецтва, 1927, № 7, 136–157.
  3. Барысёнак С. Хведар Еўлашэўскі, беларускі практык-юрысты XVI веку. Полымя. Беларуская часопiсь лiтаратуры, полiтыкi, экономiкi, гiсторыi. Менск: Беларускае Дзяржаўнае Выдавецтва, 1928, № 5, 120–142.
  4. Блащук С. Степан Борисенок як історик українсько-литовського права. VІ Міжнародна наукова конференція “Україна і Велике князівство Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні, економічні, міжнаціональні та соціокультурні відносини в загальноєвропейському вимірі”. Кам’янець-Подільський, 18–21 вересня 2019 р. Програма та тези доповідей. Київ: Інститут історії України НАН України, 2019, 21–23.
  5. Блащук С. Історія права. Удод О., Блащук С., Верменич Я., Ковалевська О., Ясь О. Нариси з соціокультурної історії українського історієписання: субдисциплінарні напрями – 2 / Упоряд. текстів й наук. апарату Н. Пазюра; За загал. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут історії України. Київ: Генеза, 2019, 137–169.
  6. Бойков О. Питання рецепції у литовсько-руському праві в «Працях Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права ВУАН». Scriptorium nostrum, 2018, № 2 (11), 303–312.
  7. Борисенок Стафан Гнатович. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін.; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. Київ, 2017, 58–59.
  8. Борисенок С. [Рец.] Adam Vetulani. Pozew sądowy w średnio- wiecznym procisie polskim. Kraków 1925. Стор. 115. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1927, вип. 3, 446–450.
  9. Борисенок С. [Рец.] Марк Косвен. Преступление и наказание в догосударственном обществе. Москва. 1925. Стор. 135. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1926, вип. 2, 277–279.
  10. Борисенок С. [Рец.] Проф. Р. Лащенко. Литовський Статут, яко памятник українського права. Науковий збірник Українського університету в Празі. Том I. Прага. 1923, стор. 66–95. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1926, вип. 2, 288–289.
  11. Борисенок С. [Рец.] Р. Лащенко Проф. Укр. Університету в Празі. Лекції по історії українського права. Частина перша, Княжа доба. I. Література. II. Памятники права. III. Історія держави і права. Прага. Накл. Укр. Універс. В Празі. 1923. Стор. 146. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1926, вип. 2, 274–276.
  12. Борисенок С. Методологічні питання в науці історії литовсько-руського права: Jan Adamus. Z zagadnień prawa Litewskiego. Lwów. 1926. Стор. 56. (Pamiętnik historyczno-prawny pod redakcią Przemysława Dąbkowskiego tom II). Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. Київ: З друкарні Всеукраїнської Академії Наук, 1929, вип. 6, 473–486.
  13. Борисенок С. Списки Литовського Статута 1529 р. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. Київ: З друкарні Всеукраїнської Академії Наук, 1929, вип. 6, 35–109.
  14. Борисенок С. Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській державі. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1927, вип. 3, 83–149.
  15. Борисенок С. Звичаєве право Литовсько-руської держави на початку ХVI ст. Праці Комісії для виучування звичаєвого права України. Київ: З друкарні Української Академії Наук. 1928, вип. 3, 61–98.
  16. Борисенок С. Изгнание, как наказание по Уголовному Кодексу УССР. Вестник советской юстиции: двухнедельный журнал / орган Народного Комиссариата Юстиции УССР и Юридического общества УССР. Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1924, № 19 (29), 618–620. URL: https://www.prlib.ru/item/324033.
  17. Борисенок С. К вопросу об юридической природе самоуправства. Вестник советской юстиции: двухнедельный журнал / орган Народного Комиссариата Юстиции УССР и Юридического общества УССР. Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1924, № 16 (26), 502–504. URL: https://www.prlib.ru/item/324030.
  18. Борисенок С. Російське великодержавництво в концепції "Історії західноруського права" (Київська "школа" проф. М. Ф. Владімірського-Буданова). Україна, 1932, кн. 3, липень–вересень, 105–144.
  19. Борисенок С. Самосуди над карними злочинцями в 1917 р. Праці Комісії для виучування звичаєвого права України. Київ: З друкарні Української Академії Наук. 1928, вип. 3, 213–233.
  20. Борисенок С. Карний зміст «потока» Руської Правди. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1925, вип. 1, 6–31.
  21. Василенко М. П. Передмова до сьомого випуску «Праць Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права». М. П. Василенко. Вибрані твори у трьох томах: Том 2. Юридичні праці. Упорядники: І. Б. Усенко (кер. колективу), Т. І. Бондарук, А. Ю. Іванова, Є. В. Ромінський. Відп. ред.: Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»»; Видавничий дім «Академперіодика», 2006, 448–451.
  22. Ващук Д. Дослідження українського права литовської доби у «Працях Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права». Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України, 2017, вип. 27, 306–333.
  23. Ващук Д. Литовські Статути у повсякденній практиці середини XVI ст. (на прикладі родини Чорторийських). Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. Київ: Інститут історії України НАН України, 2017, т. IV, 32–42. doi: https://doi.org/10.15407/ul2017.04.032.
  24. Ващук Д., Гловацький А., Єсюнін С. Історія адвокатури Хмельниччини. Київ: КВІЦ, 2018, 324. (Серія «Регіональна історія адвокатури», т. І).
  25. Довбищенко М. Українська адвокатура Волині литовсько-польської доби ХVI–ХVIII ст. Київ: КВІЦ, 2019, 288+16. (Серія «Регіональна історія адвокатури», т. ІІ).
  26. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1941–1964 / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ: Наукова думка, 2003, 357 с. (Проект "Наукова книга").
  27. Епістолярна спадщина М. П. Василенка. М. П. Василенко. Вибрані твори у трьох томах: Том 3. Спогади. Щоденники. Листування. Упорядники: І. Б. Усенко (кер. колективу), Т. І. Бондарук, А. Ю. Іванова, Є. В. Ромінський. Відп. ред.: Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»»; Видавничий дім «Академперіодика», 2008, 324–541.
  28. Історія Національної академії наук України. 1924–1928: Документи і матеріали / упоряд. В. А. Кучмаренко [та ін.]; відп. ред. О. С. Онищенко [та ін.]; НАН України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ: [б.в.], 1998, 762.
  29. Оглоблин О. Українська історіографія. 19171956 / пер. з англ.; підгот. до друку І. Верба, О. Юркова. Київ, 2003, 237.
  30. Окиншевич Л. Десять років праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права (1919–1929). Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. Київ: З друкарні Всеукраїнської Академії Наук, 1929, вип. 6, ХI–ХХХ.
  31. Окиншевич Л. Комісія для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права при Соціально-Економічному Відділі Української Академії Наук. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1925, вип. 1, 1–5.
  32. Первый литовский статут (1529 г.) = Pirmasis Lietuvos statutas (1529 m.) / С. Лазутка, И. Валиконите, Э. Гудавичюс. Вильнюс: Margi raštai, 2004, 521, [1].
  33. Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Париж–Чікаго, 1962. Т. CLXXIII: Праці Історико-філологічної секції. Збірник на пошану українських учених знищених більшовицькою владою, 7–111.
  34. Протоколи Комісії для виучування західно-руського та українського права з 1-го червня року 1926 по 1 липня року 1927. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. Київ: З друкарні Української Академії Наук, 1927, вип. 3, 466–500.
  35. Старченко Н. Умоцовані – прокуратори – приятелі. Хто вони? (становлення інституту адвокатури на Волині в кінці XVI ст. Соціум. Альманах соціальної історії. Київ: Інститут історії України НАН України, 2002, вип. 1, 111–144.
  36. Усенко І. Б. М. П. Василенко як фундатор української історико-правової науки. Правова держава. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2016, вип. 27, 8–15.
  37. Усенко І. Б. Держава і право Великого князівства Литовського у дослідженнях учених Всеукраїнської Академії Наук. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / Нац. ун-т "Одеська юридична академія". Одеса: Юрид. л-ра, 2009, вип. 49, 25–32.
  38. Księga pamiątkowa ku uczczeniu czterechsetnej rocznicy wydania pierwszego statutu litewskiego / Red. Stefan Ehrenkreutz. Wilno: Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 1935, 362.