КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА КНЯЗІВ ЧОРТОРИЙСЬКИХ:
ПОЧАТКИ ІСТОРІЇ РОДИННОГО АРХІВУ (ХV–ХVІ ст.)
Дмитро ВАЩУК
доктор історії, старший науковий співробітник,
Інститут історії України Національної академії наук України
(Україна, Київ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0377-1233
DOI: https://doi.org/10.15407/ul2024.07.111
Анотація
Представники князівського роду Чорторийських займали високі державні посади спочатку у Великому князівстві Литовському, а потім Речі Посполитій. Культурна спадщина роду надзвичайно велика: від писемних документів до пам’яток архітектури на теренах сучасних держав Польщі, України, Литви та Білорусі. Предметом дослідження у статті є історія формування сімейного архіву князів Чорторийських протягом XV–XVI ст. Починаючи із 40-х рр. XVI ст. кількість писемних документів суттєво збільшилась, тому верхню хронологічну межу ми обмежили 1524 р., смертю Семена Олександровича Чорторийського, представника литовської гілки. Походження роду пов’язане з ім’ям князя Костянтина, сином великого князя литовського Ольґерда, чи його брата Коріата. Його власна документальна спадщина нам не відома. Для вивчення окресленого предмету дослідження важливе значення мають його нащадки, а саме Василь Костянтинович та його сини Іван, Олександр та Михайло. Серед опрацьованих документальних матеріалів, відмітимо перші надання великого князя литовського Казимиром Ягеллончиком князю Івану Васильовичу, які відомі від пізніших підтверджень. Цей князь не залишив після себе потомства, а відтак малоймовірно, що зберігся його особистий архів. Інших два сини Василя Костянтиновича – Олександр та Михайло започаткували дві гілки роду: Литовську (Логойську/Логозську) та Волинську. Згідно інформації із віднайдених нами джерел можемо висловити припущення про те, що, по-перше, родинний архів бере свій початок із 40-х років XV ст., коли фіксуємо перші джерельні відомості і, по-друге, кожна родинна гілка окремо зберігала свої сімейні документи. Відповідно формувалося два зібрання: 1) нащадків Олександра Васильовича; 2) потомків Михайла Васильовича.
Ключові слова:
князі Чорторийські, нащадки, родинний архів, Велике князівство Литовське, культурна спадщина.
Джерела
RSAEA – Russian State Archive of Early Acts (Moscow) [Російський державний архів давніх актів (м. Москва)]
Бібліографія
1. Атаманенко В. Острозькі та Радивили: аристократія та магнатерія XVI – початку XVII ст. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Матеріали краєзнавчих читань, 22 вересня 2017 року, м. Ківерці – смт. Олика. Луцьк, 2017, 283–289.
2. Блануца А. Земельні володіння волинської шляхти в другій половині XVI ст. Київ: Інститут історії України НАН України, 2007, 248.
3. Войтович Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2006, 784.
4. Ворончук І. Населення Волині в XVI – першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012, 712.
5. Князі Вишневецькі / І. Чаманська та ін.; наук. ред. І. Тесленка. Київ: "Балтія-Друк", 2016, 320.
6. Князі Масальські: документи і матеріали XVI ст. / Підготовка до друку й авторський текст Андрія Блануци, Дмитра Ващука. Випуск 1. Київ: Університетське видавництво «Пульсари», 2007, 176.
7. Князі Олельковичі-Слуцькі / Я. Затилюк, А. Скеп’ян та ін.; наук. ред. І. Тесленка. Київ: "Балтія-Друк", 2017, 296.
8. Князі Острозькі / Р. Рагаускене та ін.; наук. ред. І. Тесленка. Київ: "Балтія-Друк", 2014, 280.
9. Князі Радзивіли / В. Александрович та ін. ; відп. ред. Ю. Ференцева ; пер. В. Журби та ін. Київ: "Балтія-Друк", 2012, 272.
10. Князі Чорторийські: документи і матеріали XVІ–XVII ст. (із зібрання "Західно-Руських актів" Російської національної бібліотеки) / Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. Київ: Інститут історії України НАН України, 2016, 228.
11. Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. Київ: Темпора, 2012, XII + 450.
12. Михайловський В. НАШІ КОРОЛІ – REGES NOSTRI. Володарі та династії в історії України (1340–1795). Київ: Темпора, 2023, 436.
13. Поліщук В. Князі Масальські на Волині у XVI ст. за документами Державного історичного архіву Литви (руська титулована знать у просторі Великого князівства Литовського). Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2007, 100.
14. Собчук В. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV–першої половини XVII ст. Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014, 508.
15. Собчук В. Найдавніші реєстри документів архіву князів Острозьких. Записки НТШ. Т. 264: Праці Історично-філософської секції. Львів, 2012, 377–396.
16. Стрийковський М. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / пер. Івасів Р., Пепа В., Козовик І. Паранько Р.; відп. ред. Купчинський О. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011, 1075. (Серія: Історичні джерела. Том 10).
17. Ульяновський В. "Славний для всіх часів чоловік": князь Костянтин Іванович Острозький. Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2009, 168. (Серія: "Видатні постаті острогіани". Вип. 2).
18. Ульяновський В. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. Київ: Видавничий дім "Простір", 2012, 1370.
19. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. Видання друге., переглянуте і виправлене. Київ: Критика, 2008, 472.
20. Czartoryska B. Siedziby Czartoryskich na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej – refleksje subiektywne. Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace Historyczne. 2023, Nr. 150 (1), 7–25.
21. Halecki O. Koriatowicze a przodkowie Holszańskich i Czartoryskich. Miesięcznik heraldyczny. 1939, Rok XVIII, Nr. 6, 81–88.
22. Kempa T. Dzieje rodu Ostrogskich. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2002, 194.
23. Kirkienė G. LDK politikos elito galingieji: Chodkevičiai XV—XVI amžiuje. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2008, 267.
24. Krywoszeja I. Ród Czartoryskich na Ukrainie: od prawosławia do katolicyzmu. Czartoryscy – Polska – Europa. Historia i współczesność / pod redkcją Zbigniewa Barana. Kraków: DjaF, 2003, 101–106.
25. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 12. (1522–1529): Užrašymų knyga 12 / Parengė Darius Antanacičius, Algirdas Baliulis. Vilnius: Lietuvos istorijos instituto, 2001, 855.
26. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 14. (1524–1529): Užrašymų knyga 14 / Parengė Laimontas Karalius, Darius Antanacičius (teksrai lotynų kalba). Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2008, 646.
27. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 17. (1530–1536): Užrašymų knyga 17 / Parengė Laimontas Karalius, Darius Antanacičius (teksrai lotynų kalba). Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2015, 706.
28. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 20. (1536–1539): Užrašymų knyga 6 / Parengė Raimonda Ragauskienė, Darius Antanacičius (teksrai lotynų kalba). Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2009, 444.
29. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 3. (1440–1598): Užrašymų knyga 3 / Parengė Lina Anužytė ir Algirdas Baliulis. Vilnius: Lietuvos istorijos instituto, 1998, 166.
30. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 5. (1427–1506): Užrašymų knyga 5 / Parengė Algirdas Baliulis, Artūras Dubonis, Darius Antanacičius (teksrai lotynų kalba). Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2012, 586.
31. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 6. (1494–1506): Užrašymų knyga 6 / Parengė Algirdas Baliulis. Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2007, 516.
32. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 8. (1499–1514): Užrašymų knyga 8 / Parengė Algirdas Baliulis, Romualdas Firkovičius, Darius Antanacičius. Vilnius: Mosklo ir enciklopedijų leidykla, 1995, 710.
33. Michalski A. O pochodzeniu i pochąntkach kariery domu książt Czartoryskich. Słupkie studia historyczne, 2013, Nr. 19, 47–72.
34. Nestorow R. Zamek Czartoryskich w Klewaniu w świetle żródeł arcziwaknych. Kraków: Wydawnictwo Attyka, 2018, 94.
35. Petrauskas R. Lietuvos diduomenė XIV a. Pabaigoje–XV a.: sudėtis – struktūra – valdžia. Vilnius: Aidai, 2003, 379.
36. Polski Słownik Biograficzny. Kraków, 1938, 480. (Т. 4 (Chwalczewski Jerzy – Dąbrowski Ignacy).
37. Syta K. Archiwa magnackie w XVIII wieku. Studium kultury kancelaryino-archiwalnej. Toruń: Lenz & Załęcki Sp. z.o.o., 2010, 312.
38. Tęgowski J. Który Konstanty – Olgierdowic czy Koriatowic – był przodkiem kniaziów Czartoryskich? Europa Orientalis. Polska i jej wshodni sąsiedzi od średniowiecza po współczesność. Studia i materiały ofiarowane Profesorowi Stanisławowi Alexandrowiczowi w 65 rocznicę urodzin. Toruń: Zakład Poligraficzno-Wydawniczy POZKAL, 1996, 53–59.
39. Tyszkiewicz K. Wiadomość historyczna o zamkach, horodyszczach i okopiskach starożytnych na Litwie i Rusi Litewskiej. Wilno, 1858, 68. (Teka IV.).
40. Wasilewski T. Pochodzenie i początek kariery domu Czartoryskich. Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX wieku. Studia ofiarowane Prof. dr. hab. Jerzemu Ochmańskiemu w sześćdziesiątą rocznicę urodzin. Poznań, 1994. S. 45–63.
41. Wasilewski T. Ród Czatoryskih, jego oblicze wyznaniowe i znaczenie jako mecenasa kościoła do początków XVIII w. Religijno-kościelne aspekty historii rodu Czrtoryskich. Materialy z konferencji Puławy, 26–27 pażdżiernika 1989 r. Puławy, 2005, 19–35.
42. Wolf J. Kniaziowe litwsko-ruscyod końca czternastego wieku. Warszawa: Drukiem J. Filipowicza, 1895, 698.