СТИЛУСИ У ВІЛЬНЮСІ
Ритіс ЙОНАЙТІС
доктор історії, науковий співробітник,
Інститут історії Литви
(Литва, Вільнюс), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1079-330X
DOI: https://doi.org/10.15407/ul2024.07.065
Aнотація
Стилус – металевий або кістяний інструмент, який використовувався для письма на бересті або покритих воском дерев’яних дощечках. Сам інструмент виник у давнину: стилуси були поширені у Стародавній Греції та Римі. У Середньовічній Русі, що характеризується великою кількістю археологічних знахідок, пов’язаних із писемністю, перші стилуси датуються X століттям. У середні віки використовувалися два типи стилусів – залізні для листа на бересті та з кісток тварин для листа на вощених табличках. У цій статті основна увага приділяється кістяним стилусам. Середньовічні кістяні стілуси – дуже рідкісна знахідка в археологічному матеріалі Литви, особливо у похоронних пам’ятниках. За даними 1998 р., стилуси виявлено лише у 15 похованнях із майже 8000 досліджених. Кістяні стилуси також рідкісні у міських культурних прошарках. Крім того, стилуси, знайдені у міських нашаруваннях, передують знайденим у похованнях. Стилус, знайдений на території етнічної Литви, ідентичний знайденим в інших містах Великого князівства Литовського, тому їх походження та поширення можемо пов’язати із впливом руських міст князівства. У найдавніших містах язичницької Литви – Кернаві та Вільнюсі – було досліджено два середньовічні могильники, де померлих ховали за християнською традицією (поховання за обрядом інгумації, орієнтація схід-захід (головою на захід), дерев’яні конструкції, мізерна наявність похоронного інвентарю). Найбільш поширеним типом похоронного інвентарю були прикраси; однак жодних знарядь праці та зброї, типових для язичницьких поховань, у цих двох могильниках виявлено не було. Згідно з археологічними та історичними матеріалами, могильники в Кернаві та на вул. Бокшто у Вільнюсі, майже одночасні та датуються XIII–XIV століттями, хоча могильник на вулиці Бокшто використовувався до XV століття. У дискусіях щодо релігійної належності тих громад, які ховали своїх членів на цих могильниках, наводяться різні аргументи. Деякі дослідники не згодні з тим, що у цих двох могильниках у все ще язичницькій Литві ховали православних. Як один із аргументів на користь теорії представлено відсутність свідчень про писемність у верствах міста Кярнаве, тобто відсутність стилусів (крім знайдених на місці замку правителя), берести або вощених табличок. Відомо, що подібні знахідки були типовими для міст Русі, особливо у Великому Новгороді, де до 2021 року було знайдено 1144 екземпляри берестяних грамот. Примітно, що в інших містах Русі таких знахідок виявили менше. У ході детальних археологічних досліджень могильника на вулиці Бокшто у Вільнюсі було виявлено кілька кістяних стілусів. Слід зазначити, що ці артефакти були виявлені не у горизонті могильника, а в пізнішому культурному шарі XVI століття. Знайдений матеріал обговорюється у цій статті. Ми також спробували відповісти на запитання, чи могли ці стилуси потрапити з горизонту могильника і як (або якщо) вони могли бути пов’язані з Civitas Rutenica, православним містом Вільнюса, яке згадується в історичних джерелах у 1383 році.
Ключові слова:
стилуси, писемність, православ’я, похоронний обряд, середньовіччя
Бібліографія
1. Арциховский А. Тихомиров М. Новгородские грамоты на бересте (из расскопок 1951 г.). Москва: издательство академии наук СССР, 1953, 61.
2. Велюс Г. Могильник XIII–XIV вв. в Кярнаве (Кривейкишкис): этническая принадлежность погребённых. Археология и история Литвы и Северо-Запада России в средневековье, 2013, 59–79.
3. Гуревич Ф. Грамотность горожан древнерусского Понемания. Краткие сообщения института археологии, 1973, вып. 135, 28–34.
4. Йонайтiс Р. Головные венчики как индикатор миграционного пути в XIII–XIVвв. через Киев в Литву. Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. Т. ІV: На пошану Миколи Федоровича Котляра з нагоди його 85-річчя. Київ-Кам’янець Подільський: Інститут історії України НАН України, 2017, 125–145.
5. Йонайтис Р. Православные девоционалии в Вильнюсе. Локация, датировка и значение древнерусских энкольпионов в культурных слоях города. Археология и история Пскова и Псковской земли, 2018, 63, 334–346.
6. Медведев А. Древнерусские писала X–XV вв. Советская археология, 1960, т. 2, 63–88.
7. Медынцева А. Начало письменности на Руси по археологическим данным. История, культура, этнография и фольклор славянских народов. IX международный съезд славистов, 1983, 86–97.
8. Овчинникова Б. Писала – стилосы древнего Новгорода X-XV вв. Свод археологического источника. Новгородская Русь: историческое пространство и культурное наследие (Проблемы истории России. Вып. 3), 2000, 45–105.
9. Олейников О. К вопросу о письменной культуре средневекового Новгорода. Земли родной минувшая судьба… К юбилею Е. А. Леонтьева. Ответственный редактор А. В. Чернецов, Москва, 2018, 175–184.
10. Caune A. Viduslaiku rakstãmriku – stilu atradumi Latvijã. Zinãtniskãs atskaites sesijas materiãli par archeologu un etnogrãfu 1988 un 1989 gada pȇtijumi rezultãtiem. Archeologija, 1990, 61–65.
11. Caune A. Viduslaiku rakstãmriku stilu atradumi Latvijã. Latvijas vȇstures institūta žurnãls, 1992, 2, 9–27.
12. Celminš A. 13–14 gs. Bronzas stilu atradumi Rigã 1994 gada. Archeologija un etnogrãfija, 1996, XVIII, 72–76.
13. Celminš A. Rigas Doma pagalma viduslaiku rakstãmirbuļi. Latvijas vȇstures institūta žurnãls, 1997, 2(23), 5–17.
14. Dubonis A. Raštininkas. Lietuvos didžiosios kunigaikštystės kultūra. Tyrinėjimai ir vaizdai. Sud. V. Ališauskas, L. Jovaiša, M. Paknys, R. Petrauskas, E. Raila, Vilnius: Aidai, 2001, 574–587.
15. Haak A. Tartust leitud keskaegsetest stiilustest. Ajast ja ruumist. Uurimusi Mare Auna auks. Muinasaja teadus, 2014, 25, 51–64.
https://www.academia.edu/10351192/Tartust_leitud_keskaegsetest_stiilustest_Medieval_styli_from_Tartu_
16. Jonaitis R. Vilniaus senojo miesto vietoje su priemiesčiais (25504), Ligoninės statinių komplekso (1033) ir Vilniaus gynybinių įtvirtinimų liekanų (39) teritorijos, Vilniaus m. sav., Vilniaus m. Bokšto g. 6, 2009-2011 metų detaliųjų archeologinių tyrimų ataskaita. Lietuvos istorijos instituto bibliotekos rankraštynas, f. 1., b. 8704.
17. Jonaitis R., Kaplūnaitė I. Senkapis Vilniuje, Bokšto gatvėje. XIII–XV a. laidosenos Lietuvoje bruožai. Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2020, 586.
18. Kaplūnaitė I. Vilniaus miesto katalikškoji dalis XIV–XVI amžiaus pradžioje [Doctoral dissertation]. Klaipėda: Klaipėdos universitetas, 2015.
19. Luchtanas A. Aukuro kalno piliakalnio Kernavėje 1992 metų archeologinių tyrinėjimų ataskaita. Archaeological report. Lietuvos istorijos instituto bibliotekos rankraštynas, f. 1., b. 2032, 1993.
20. Marburgietis V. Naujoji Prūsijos kronika. Sud. R. Trimonienė, K. Gudmantas, 1999, Vilnius: Vaga, 468.
21. Svetikas E. Kauliniai stiliai Lietuvos vėlyvųjų viduramžių ir naujųjų amžių kapinynuose. Lituanistica, 1998, Nr. 3(35), 26–42.
22. Valionienė O. Viduramžių Vilniaus erdvės evoliucija (XIII a. vidurys – XVI a. pirmas ketvirtis). Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2019, 300.
23. Vėlius G. Kernavės miesto bendruomenė XIII–XIV a. Vilnius: Vilnius universiteto leidykla, 2005, 112.
24. Źak J. Z dziejow znajomości pisma w Polsce. Slavia antiqua, 1956, t. V, 377–397.