Археологічні дослідження палацу XIV–XV ст. у Бакоті упродовж 60-х рр. ХХ ст.

​Ігор Старенький
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник,
Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник (Україна, Кам’янець-Подільський),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
orcid.org/0000-0001-7676-4128

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2019.05.087

Завантажити PDF 

 

Aнотація

У статті розглядається археологічне вивчення палацового комплексу в Бакоті у 1961 та 1963–1965 рр., проведене початково експедицією Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника під керівництвом Григорія Хотюна, а пізніше – об’єднаною експедицією Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника та Хмельницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Іона Винокура. У ході досліджень вдалося розкрити всю площу споруди, яка мала розміри 30×10 м. Залишки будівлі датовані XIV–XV ст. та інтерпретовані як палац Немирі (Петра) Бакотського – власника Бакоти з 1388 р, який на 1407 р. згаданий в документах як "староста подільський". Встановлено, що будівля мурована з тесаного каменю-вапняку на вапняковому розчині. Північна стіна споруди "врізана" в терасований схил гори, а південна (фасадна) водночас мала невелику глибину залягання фундаменту – 0,6 м. При дослідженні виявлено елементи декору (наличники, карнизи тощо), плитку на підлозі, які були виготовлені з місцевого дністровського вапняку. Нами проведено аналіз археологічних знахідок з розкопок, які зберігаються у фондах Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника та висловлено деякі міркування з приводу датування будівлі. Зокрема, при детальному розгляді археологічного матеріалу з розкопок визначено, що знайдені архітектурні елементи не піддаються надійному датуванню, а нечисленні фрагменти посуду та пічних кахлів відносяться до XVII–XVIII ст. Визначення часу зведення палацу було здійснене на основі архітектурних спостережень Григорія Логвина за практично повної відсутності надійно датуючих археологічних знахідок (фрагменти керамічних виробів, нумізматичний матеріал, озброєння тощо). Окрім того додатковим поштовхом до атрибуції дослідженого археологічного об’єкту як палацу Немирі XIV–XV ст. став аналіз історичних подій, які пов’язані з регіоном та Бакотою зокрема у вказаний історичний період. З точки зору археології нині таке датування не виглядає переконливим. Виходячи з цього, на сьогодні існує необхідність подальшого археологічного вивчення палацового комплексу, однак воно сильно ускладнюється відсутністю фінансування на проведення робіт та тим, що залишки споруди практично повністю розібранні.

 

Kлючові слова

Бакота, палац, Немиря, розкопки, археологічна експедиція, Іон Винокур, Григорій Хотюн.

​

Aрхіви

Архів Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
Науковий архів Інституту археології НАН України.
Фонди Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

​

Бібліографія

  1. Винокур І. С., Горішній П. А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994, 362.
  2. Винокур И. С., Хотюн Г. Н. Исследование средневекового дворца-замка в Бакоте. Тези доповідей Подільської історико-краєзнавчої конференції. Хмельницький, 1965, 85–86.
  3. Сіцінський Ю. Й. Поділля під владою Литви. Кам’янець-Подільський: ПП "Медобори–2006", 2009, 160.
  4. Старенький І. О. Археологічні дослідження Г. М. Хотюна. Музейна справа на Поділлі: історія та сучасність. Кам’янець-Подільський: ПП "Медобори–2006", 2015, 186–191.
  5. Kurtyka J. Podole w czasach Jagiellońskich: studia i materiały. Kraków: Societas Vistulana, 2011, 637.
  6. Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola do Korony Polskiej w końcu XIV wieku. Teki Krakowskie, 1997, № 5, 155–176.