"НА ЗРАЗОК КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО":
ПЕРСПЕКТИВИ ВКЛЮЧЕННЯ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ
ДО СКЛАДУ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У 1658-1659 РР.
(ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛІЇ)

Володимир ГАЗІН
доктор історичних наук, доцент,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
(Україна, Кам’янець-Подільський), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9456-623X

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.084

Завантажити PDF

Aнотація

У статті розглядаються дискусійні питання, пов’язані з підготовкою та укладенням українсько-польської Гадяцької угоди 1658 р. Зокрема, аналізується зміст угоди та чинники, які призвели до того, що гадяцька ідея (реформування Речі Посполитої в державу трьох народів) залишилася нереалізованою.
Акцентовано увагу, що польсько-українські переговори та укладення угоди в таборі під Гадячем у 1658 р. були зумовлені цілим комплексом факторів, що стосувалися власне українсько-польських, українсько-московських та польсько-московських відносин. Головним чинником, що змушував гетьманський уряд Івана Виговського йти на переговори з керівництвом Речі Посполитої та шукати формату примирення та подальшого державного розвитку України, була все більш зростаюча загроза з боку Москви. У Варшаві, зі свого боку, скориставшись важким становищем України, прагнули розв’язати “українське питання” шляхом мирного повернення територій, втрачених з 1648 р. Також там сподівалися, що в разі вдалого розвитку переговорів з Чигирином буде змога отримати перевагу над Москвою у тривалому протистоянні за домінування в ЦСЄ.
Зміст Гадяцької угоди, що був вироблений в ході тривалих переговорів, відображав тенденцію, коли українська сторона, яка виступала більш зацікавленою та діяла з слабшої позиції, змушена була погоджуватися на ті умови, які диктувала Варшава. Хоча, загалом, становище України в складі зреформованої Речі Посполитої дійсно мало нагадувати становище Литви, однак Чигирин змушений був прийняти територіальні обмеження, відмову Варшави ліквідувати церковну унію тощо.
Автор доходить висновку, що одним з найвагоміших факторів, які врешті призвели до краху гадяцької ідеї, було небажання польської політичної еліти визнати за Україною та козацтвом рівні права, а також те, що Варшава зайняла недопустимо пасивну позицію в час, коли в Україну вторглися московські війська і гетьман Виговський конче потребував обіцяної допомоги.

Ключові слова

Гадяцька угода 1658 р., Річ Посполита, Україна, Московська держава, Гетьманат.

Архів

Biblioteka Muzeum Książąt Czartoryskich w Krakowie. Zebranie rękopisów

Бібліографія

  1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею. Санкт-Петербург: Тип. П. А. Кулиша, 1863, т. 4. 276.
  2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею. Санкт-Петербург: Тип. В. В. Пратц, 1873, т. 7. 398.
  3. Герасимчук В. Виговщина і Гадяцький трактат. Записки наукового т-ва ім. Т. Г. Шевченка. Львів, 1909, т. 88, 23–50.
  4. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654–1665. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2001, 533.
  5. Горобець В. Гадяцька угода 1658 року у структурі міжнародних взаємин Центрально-Східної Європи. Гадяцька унія 1658 року / [редкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.]. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 81–108.
  6. Горобець В. "Це вікопомне склеювання знову в одне…". Зовнішньополітичні стимули та соціополітичні аванси для впровадження Гадяцької унії 1658 року. Український історичний журнал / [ред. кол.: В. А. Смолій (гол. ред.), Г. В. Боряк, В. Ф. Верстюк та ін.], 2009, № 4, 48–66.
  7. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / [Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін.]. Київ: Наукова думка, 1997, т. ІХ-2, 776.
  8. Грушевський, 1998 – Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / [Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін.]. Київ: Наукова думка, 1998, т. Х, 408.
  9. Документи. Гадяцька унія 1658 року / [редкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.]. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 11–30.
  10. Кемпа Т. Конфесійна проблема в гадяцькій угоді. Гадяцька унія 1658 року / [pедкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.] / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 128–147.
  11. Кролль П. Коронна шляхта і Гадяцька унія. Гадяцька унія 1658 року / [pедкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.] / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 148–176.
  12. Кулаковський П. Козацьке посольство на сейм 1659 року. Гадяцька унія 1658 року / [pедкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.] / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 109–127
  13. Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. Киев: Университетская тип., 1852, т. 3, 438.
  14. Памятники, изданные Киевскою комиссиею для разбора древних актов. Киев: Тип. Императорскаго Университета Св. Владимира, 1898, т. 3, 600.
  15. Перналь А. Річ Посполита двох народів і Україна: дипломатичні відносини 1648–1659 рр. Київ: Видавничий дім КМ Академія, 2013, 400.
  16. Сас П. М. Ординація Війська Запорозького 1638. Енциклопедія історії України у 10 т. / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. Інститут історії України НАНУ. Київ: Наукова думка, 2010, т. 7: Мі – О, 628–629.
  17. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII cт. (1648–1676 рр.). Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2009, 447.
  18. Таїрова-Яковлева Т. Гадяцька угода – текстологічний аналіз. Гадяцька унія 1658 року / [pедкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін.] / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2008, 31–48.
  19. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687). Універсали українських гетьманів. Матеріали до українського дипломатарію. Серія 1 / [упорядники І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко]. Київ–Львів: НТШ, 2004, 1086.
  20. Чухліб Т. Гадяч 1658 року та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках (1660-ті – початок 1680-х рр.). Київ: Інститут історії України НАНУ, 2008, 86.
  21. Яковенко Н. Очерк истории Украины в Средние века и раннее Новое время. Авторизованый перевод с украинского Владимира Рыжковского; Научный ред. перевода Алексей Толочко. Москва: Новое литературное обозрение, 2012, 768.
  22. Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. Київ: Основи, 1998, 447.
  23. Kochоwski W. Historia panowania Jana Kazimierza z klimakterów Wespazyana Kochоwskiego przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełoźona wydana z rękopismu w roku 1840 przez Edwarda Raczyńskiego. Poznan: Naklad i czcionkami N. Kamińskiego i spółki, 1859, т. 1, 369.
  24. Kochоwski W. Historia panowania Jana Kazimierza z klimakterów Wespazyana Kochоwskiego przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełoźona wydana z rękopismu w roku 1840 przez Edwarda Raczyńskiego. Poznan: Naklad i czcionkami N. Kamińskiego i spółki, 1859, т. 2, 314.
  25. Kroll P. Od ugody Hadziackiej do Cudnowa. Kozaczyzna między Rzecząpospolitą a Moskwa w latach 1658–1660. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 2008, 452.
  26. Kubala L. Wojny duńskie і pokój Oliwski 1657–1660. Szkiców historycznych. Serya VI. Lwów: Ksęgarnia wydawnicza H.Altenberga, 1922, 651.
  27. Rawita-Gawroński F. R. Próba pojednania z Rusią. Poselstwo Bieniewskiego: od śmierci B. Chmielnickiego do umowy chadziackiej. Kraków: G. Gebethner i Spółka, 1907, 93.