ДЕВІАНТНІ ПОХОВАННЯ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ВІЛЬНЮСІ:
СВЯТІ ЧИ ЗЛОЧИНЦІ??

Ірма КАПЛУНАЙТЕ
доктор історії, науковий співробітник, 
Інститут історії Литви
(Литва, Вільнюс), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4406-8248

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2024.07.085

Завантажити PDF

Анотація

Християнські цвинтарі відрізняються певними типовими похоронними обрядами. Деякі з них характерні для цієї релігії, інші поширені і відомі ще з кам’яного віку. Однак у всіх християнських похованнях Європи завжди трапляються незвичайні, іноді звані девіантними (або атиповими); вони відрізняються від інших поховань і їх винятковість може проявлятися у різних похоронних елементах. Перші відмінні риси, які спадають на думку під час проведення археологічних досліджень християнських поховань, – це обезголовлення чи поховання в положенні лежачи на животі. Також існує ще безліч можливих відмінних рис, які слід враховувати. Це можуть бути поховання в незвичайних місцях (відокремлені ділянки цвинтаря), поховання у нетрадиційному положенні, обезголовлення, відсутність кінцівок, наявність гострих предметів усередині тіла, каміння або монети в роті, братські могили, поховання з камінням, кремація на місці поховання (часткова кремація), сліди злочинів чи тортур, присутність свідчень особливих ритуалів на скелетах тощо. Під час досліджень девіантних поховань потрібно враховувати такі елементи: 1) розташування поховання, 2) влаштування могили, 3) просторова орієнтація та 4) дії з тілом покійного. Стосовно девіантних поховань на середньовічних європейських цвинтарях, то нетипові випадки, зазвичай, пов’язані з вампірами та відьмами. У Литві незвичайні поховання іноді асоціюються з язичницькими реліквіями та етнографією. Девіантні поховання могли належати ізгоям суспільства: злочинцям, самогубцям чи нехрещеним. Інколи наголошувалося на можливій глибокій вірі померлого. Останнім часом виникла нова сфера досліджень — «судова археологія», в якій незвичайні поховання намагаються пояснити можливим покаранням для злочинців, а не магічною дією. Можемо дійти висновку, що кількість девіантних поховань, виявлених на аналізованих середньовічних кладовищах, не була дуже великою. Деякі випадки можуть свідчити про інше сприйняття оцінки померлої людини, але їх небагато (крім обезголовлення). Інші інциденти часто можемо пояснити суто практично. Наприклад, каміння могли бути пов’язані з дерев’яними конструкціями могили, різні патології визначали своєрідне розташування тіла, ізгої суспільства (злочинці чи самогубці) могли бути поховані у більш віддаленому місці і т. д. Звичайно, можна виявити релікти язичництва і в незвичайних похованнях, особливо у тих випадках, коли покійного ховали на боці або у положенні лежачи на животі.

Ключові слова:

Середньовічний Вільнюс, цвинтар, девіантні поховання, християнство, археологія

Бібліографія

1. Войтехович А. Погребальный обряд населения Полоцкой земли в X–XII вв. Минск: Беларуская навука, 2019, 270.
2. Buko A. The Archaeology of Early Medieval Poland. Discoveries–Hypotheses—Interpretations. Leiden, Boston: Brill, 2007, 508.
3. Chartularium Lithuaniae res gestas magni ducis Gedeminne illustran: Gedimino laiškai. Sud. S. C. Rowell. Vilnius: Vaga, 2003, 420.
4. Daminaitis V. 1997 m. Vilniuje, Šv. Mikalojaus bažnyčios šventoriuje vykdytų archeologijos tyrimų ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 2978. Vilnius, 1998.
5. Dawes J., Magilton J. The Cemetery of St Helen-on-the-Walls, Aldwark. The Archaeology of York. / General Editor P. V. Addyman, Vol. 12: The Medieval Cemeteries. York Archaeological Trust for Excavation and Research, 1980, 136.
6. Dzikas L. Šv. Mikalojaus bažnyčios šventoriuje tiestų inžinerinių trasų archeologinės priežiūros ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 1386. Vilnius, 1988.
7. Garcia M. Burial practices in early Medieval Britain and their interpretation, 2017. https://www.academia.edu/3050844/Burial_Practices_in_Early_Medieval_Britain_and_their_Interpretation (2020-05-06).
8. Gardeła L., Duma P., 2013. Untimely death: atypical burials of children in early and late medieval Poland. World Archaeology, 2013, vol. 45 (2), 314–332.
9. Gardeła L., Kajkowski K. Vampires, criminals or slaves? Reinterpreting ‘deviant burials’ in early medieval Poland. World Archaeology, 45:5, 2013, 780–796. DOI: 10.1080/00438243.2013.849853
10. Gendrėnas G. Vilnius, 1980–1981 m. 160 vietų Dailės instituto bendrabutis Latako g-vėje. Archeologiniai tyrimai. Ataskaita. Plotas Nr. 1. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 1606b. Vilnius, 1983.
11. Gendrėnas. G. Vilnius, 1980–1981 m. 160 vietų Dailės instituto bendrabutis Latako g-vėje. Archeologinė mechanizuotų žemės darbų priežiūra: Ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 1606a. Vilnius, 1982.
12. Gilchrist R. Medieval Life. Archaeology and the Life Course. Woolbridge: The Boydell Press, 2012, 336.
13. Gilchrist R. Transforming medieval beliefs. The significance of bodily resurrection to medieval burial rituals. Death and changing rituals. Function and meaning in ancient funerary practices. Eds. J. Rasmus Brandt, M. Prusac, H. Roland. Oxford and Philadelphia: Oxbow Books, 2015, 379–397.
14. Ivakin V. Burial grounds and graves in medieval Kiev (10th to 13th centuries). Rome, Constantinople and Newly converted Europe. Archeological and Historical Evidence. Kraków; Leipzig; Rzeszów; Warszawa, Vol. 1, 2012, 625–639.
15. Jonaitis R., Kaplūnaitė I. Senkapis Vilniuje, Bokšto gatvėje. XIII-XV a. laidosenos Lietuvoje bruožai. Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2020, 586.
16. Jonaitis R., Kaplūnaitė I. The Mediaeval Cemetery at 6 Bokšto St. The Orthodox Community’s Social Arena in Vilnius. Światowit, 2021, LX, 97–111. DOI: 10.31338/0082-044x.swiatowit.60.6
17. Kajkowski K., 2013. The Symbolism and Ritual Significance of the Human Head among the Pomeranians in the Early Middle Ages. Motyw głowy w dawnych kulturach w perspektywie porównawczej: International Interdisciplinary Meetings ‘Motifs Through The Ages’. Vol. I. Bytów: Muzeum Zachodniokaszubskie w Bytowie, 2013, 156–193.
18. Kviatkovskaja A. Jotvingių kapinynai Baltarusijoje (XI a. pab.–XVII a.). Vilnius: Diemedis, 1998, 327.
19. Mattison A. The Execution and Burial of Criminals in Early Medieval England, c. 850-1150: an examination of changes in judicial punishment across the Norman Conquest. PhD thesis, University of Sheffield., 2016.
20. Murphy E. Introduction. Deviant Burial in the Archaeological Record. Oxford: Oxbow Books, 2008, XII–XVIII.
21. Rickevičiūtė K. Karmėlavos kapinynas. Lietuvos Archeologija, 1995, t. 11, 73 – 103.
22. Rickevičiūtė K. Karmėlavos senkapis (1998 – 2000 m. tyrinėjimai). Lietuvos Archeologija, 2003, t. 24, 161 – 266.
23. Riisøy A. Deviant Burials: Societal Exclusion of Dead Outlaws in Medieval Norway. Cultures of Death and Dying in Medieval and Early Modern Europe. Ed. by Mia Korpiola and Anu Lahtinen. Collegium: Studies across Disciplines in the Humanities and Social Sciences. Vol. 18. Helsinki: Collegium for Advanced Studies, 2015, 49–81.
24. Sarcevičius S. 1996 m. Vilniuje, Pranciškonų bažnyčios viduje ir šventoriuje, Trakų gt. Nr. 9, vykdytų archeologinių tyrimų ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 2595. Vilnius: 1996.
25. Ščavinskas M. Baltų kariauninkų kontaktai su Kijevo Rusios ir Lenkijos valstybėmis prasidedančios christianizacijos kontekste (XI–XIII a. pirma pusė). Vakarykščio pasaulio atgarsiai. Vilnius: Lietuvos dailės muziejus, 2018, 50–71.
26. Schofield J., Vince A. Medieval towns. The archaeology of British towns in their European setting. London: A&C Black, 2003, 335.
27. Svetikas E. Alytaus kapinynas: christianizacijos šaltiniai. Vilnius: Diemedis, 2003, 443.
28. Tautavičius A. Archeologiniai kasinėjimai Vilniaus žemutinės pilies teritorijoje 1957 – 1958 mm. Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai, serija A, 1959, 1(6), 115 – 134.
29. Urbanavičius V. Lietuvių pagonybė ir jos reliktai XIII–XVII amžiais. Liaudies kultūra, 1994, 3, 1–7.
30. Vaicekauskas A. 1997 m. Vilniuje, Trakų g. 9, vykdytų archeologijos tyrimų ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 2938. Vilnius: 1998.
31. Vaicekauskas A. Archeologiniai tyrimai Vilniuje, Trakų g. 9, Pranciškonų bažnyčios viduje. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 2352. Vilnius, 1994.
32. Vaitkevičius G. Vilniaus įkūrimas (Vilniaus sąsiuviniai, t. I). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus, 2010, 128.
33. Valionienė O. Lietuvos miestų sakralinės erdvės struktūra viduramžiais ir naujaisiais laikais. Lietuvos istorijos metraštis, 2015, 2014/2, 5–34.
34. Vėlius G. Kernavė – "inovacinio kiemo galimybės"? Lietuvos archeologija, 2009, t. 35, 265–272.
35. Vėlius G. Kernavės miesto bendruomenė XIII–XIV a. Vilnius: Vilnius universiteto leidykla, 2005, 112.
36. Vėlius G. Sugrįžtantys numirėliai: "netradicinė" laidosena Lietuvos Viduramžių senkapiuose. Lietuvos istorijos studijos, 2010, t. 25, 62–73.
37. Žukovskis R. Šv. Mergelės Marijos ėmimo į dangų (pranciškonų) bažnyčios teritorijoje (Trakų g. 9/1, Vilniuje) 2010 metais atliktų archeologinių tyrinėjimų ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 5497. Vilnius, 2011.
38. Žukovskis R. Vilniaus senojo miesto su priemiesčiais (25504) Švč. Mergelės Marijos ėmimo į dangų bažnyčios (25024) aplinkos, Trakų g. 9/1, Vilniaus m., archeologinių tyrinėjimų 2011 metais ataskaita. Archaeological report. Lithuanian Institute of History, Manuscript Section, file no. 5871. Vilnius, 2012.