ПЕРЕДМОВА

Дмитро ВАЩУК
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,

Інститут історії України Національної академії наук України
(Україна, Київ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0377-1233

Завантажити PDF

До чергового, сьомого, випуску фахового збірника "Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського" ввійшли нові дослідження відомих українських та литовських науковців. Відповідно до змісту публікацій їх розподілено за тематичними рубриками.


Розділ "Соціально-економічні відносини" відкриває стаття Романа Івашка "Significance of the Pledges of Tovste of 1427 and 1444 in Politics of Gediminids and Jagiellonians". Автор проаналізував два документи, 1427 та 1444 рр., які стосувалися великокнязівських надань, пов’язаних із с. Товсте Червоногродського повіту. Перший акт, на думку дослідника, надано 2 жовтня в Городлі Іванкові Гінковичу великим князем литовським Вітовтом. Другий – 24 вересня, надання польського короля Владислава III Варненчика в Оршові Богданові Гінковичу. Р. Івашко аргументовано висловив причини цих надань, а також опублікував латиномовні оригінали документів та англомовний переклад кожного.

Ірина Ворончук у статті "Литовський рід Монтовтів (Монтовтів Коблинських) на Волині в XV–XVI ст." розглянула історію відомого роду, предки якого походили з Великого князівства Литовського. Один із представників, а саме Михайло Монтовтович, обійняв уряд луцького старости, а його нащадки перебували на інших важливих урядницьких посадах на Волині. До прикладу, Якуб Михайлович був кременецьким старостою. У XVI ст. родина стає досить впливовою в регіоні. Причиною цього стали шлюби з представниками князівських родин Гольшанських, Порицьких, Любецьких і Сокольських. Найбільш драматичною видалася доля Ганни Монтовтівни, дочки сина Якуба Михайловича – Яна.

Постаті київського воєводи В.-К. Острозького присвячена стаття Петра Кулаковського "Кореспонденція між князем Василем-Костянтином Острозьким та Криштофом Радзивіллом як джерело". Автор проаналізував чималу епістолярну спадщину українського князя, пов’язану з його зятем. Зміст документів дає можливість простежити зміни світогляду В.-К. Острозького після Люблінської унії 1569 р.; його власне бачення зовнішньої політики Речі Посполитої, особливо щодо стосунків із Московським царством; розуміння зменшення політичної ролі князів у державі та відповідних негативних наслідків; проблеми конфесійних конфліктів і роль князя у цих процесах; діяльність В.-К. Острозького щодо посилення обороноздатності українських міст, будівництва замкових укріплень тощо.

Завершується перший розділ статтею Оксани Вальонене "Соціотопографія Вільнюса в XVII–XVIII століттях: основні особливості та напрямки розвитку". Джерельною базою послугували реєстри нерухомості й податкові книги магістрату Вільнюса за період XVII–XVIII ст. Для опрацювання значного масиву інформації використовувалися "просторова реляційна база даних, мова структурованих запитів SQL, а також бібліотеки NumPy та Pandas програмної мови Python для управління та аналізу великих даних". Як установила авторка, зміни просторової структури Вільнюса спричинялися зазвичай пожежами. Найбільші потужні демографічні й соціотопографічні зміни були пов’язані з трьома періодами: 1) окупація московськими військами в 1655–1661 рр.; 2) спалах чуми 1657 р.; 3) епідемія чуми 1709–1710 рр. Важливим доповненням до аналітичної частини дослідження стали авторські картосхеми.

У другому розділі збірника – "Археологія" – вміщено дві статті. Дослідження Ритіса Йонайтіса "Styli in Vilnius" присвячене ґрунтовному аналізу кістяних стилусів, віднайдених археологами у Вільнюсі під час розкопок могильника на сучасній вул. Бокшто, 6, які з певними перервами тривали з листопада 2006 до грудня 2014 рр. У період 2009–2011 рр. було знайдено три кістяних стилуси, виготовлені з рогів. Два з них датуються кінцем XIV–XVI ст. Далі автор наводить порівняльні приклади восьми стилусів (п’ять металевих, три кістяних), віднайдених на території вільнюського Нижнього замку, з датуванням кінця XIV – початку XV ст. Стилуси були знайдені й в інших містах Литви. Місця знахідок пов’язані з компактним проживанням руського населення та, відповідно, поширенням православ’я й писемності. Цінним доповненням до статті є якісні ілюстрації.

Особливості девіантних поховань у середньовічному Вільнюсі розглядає Ірма Каплунайте у статті "Deviant Burials in Medieval Vilnius: Saints or Criminals?". Об’єктом наукового аналізу стали християнські поховання у Вільнюсі (як місцевих, так і прибулих), датовані XIII–XV ст. Розкопки проводилися на сучасних вулицях Бокшто та Латако. Для порівняльного аналізу й доповнення інформації авторка використовувала також матеріали з могильника Кривейкішкіс у Кернаве та Алітського, розташованого на правому березі р. Німан неподалік від однойменного кургану. Авторка виокремила такі риси поховань: у незвичних (ізольованих) місцях, поховання в незвичайних положеннях, обезголовлення, відрізання кінцівок, наявність гострих предметів усередині тіла, каменів або монет у роті, братські могили, закидані камінням поховання, кремація (часткова кремація) в місці поховання, тортури, докази спеціальних ритуалів на скелетах тощо. Досить цікавими і змістовними є ілюстрації.

Третій розділ – "Ad Fontes" – представлений статтею Дмитра Ващука "The Czortoryski Princes Cultural Heritage: The Beginnings of the Family History Archive (15–16 Centuries)". Предметом дослідження є історія формування сімейного архіву князів Чорторийських упродовж XV–XVI ст. Зокрема, головну увагу сконцентровано на литовській гілці роду, яка бере свій початок від князя Олександра Васильовича. Згідно з віднайденими джерелами, висловлено припущення, що родинний архів започатковано у 40-х рр. XV ст. Зміст різноманітних документів дає можливість вивчати напрями діяльності представників роду: соціально-економічний, політичний, адміністративний, правовий, військовий, культурний тощо.

Останній розділ наукового збірника – "Рецензії та огляди" – складається з двох матеріалів. Андрій Федорук написав ґрунтовний відгук на монографію Д. Ващука й Б. Черкаса "Східне пограниччя Європи: Український фронтир у добу пізнього середньовіччя. 2-ге вид., допов. Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2022. 188 с.: іл.". Андрій Блануца підготував рецензію на видання Д. Ващука "Матеріальна спадщина кримських татар XIV–XVII ст.: Поділля і Волинь: аналіт. каталог. Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2023. 48 с.".