КОРЕСПОНДЕНЦІЯ МІЖ
КНЯЗЕМ ВАСИЛЕМ-КОСТЯНТИНОМ ОСТРОЗЬКИМ
ТА КРИШТОФОМ РАДЗИВІЛЛОМ ЯК ДЖЕРЕЛО
Петро КУЛАКОВСЬКИЙ
доктор історичних наук, професор кафедри країнознавства,
Національний університет "Острозька академія"
(Україна, Острог), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6310-717X
DOI: https://doi.org/10.15407/ul2024.07.027
Aнотація
У статті аналізується листування київського воєводи В.-К. Острозького до свого зятя, впливового литовського політика Криштофа Радзивілла. Це ледь не єдиний відносно цілісний комплекс кореспонденції князя на Острозі, який, зважаючи на довірливі відносини між обома учасниками переписки, дозволяє реконструювати його внутрішній світ. Він, як можна було підозрювати, знаходився в істотному протиріччі з публічною поставою Острозького. Для князя правильний («старий») «світ» залишився в минулому, в часах до Люблінської унії 1569 р. Нововведення сприймалися Василем-Костянтином як виклик цьому світові, який порушував традиційні його устої і полягав у наступі на регіоналізм, зменшенні політичної ролі князів, намаганнях змінити конфесійну картину новоствореної держави. Князь вважав непродуманою політику керівництва Речі Посполитої щодо Московської держави. Острозький стверджував, що постійні війни зі східним сусідом зменшують загальний потенціал християнської цивілізації в її протистоянні з ісламською, насамперед з країною, що в цей період втілювала її наступ в Європі, – Османською імперією. Острозький апелював до Радзивілла з розрахунком знайти підтримку в протистоянні з надзвичайно впливовим у Речі Посполитій коронним канцлером і гетьманом Яном Займойським. Невипадково, що в центрі уваги київського воєводи питання, які могли цікавити литовського магната. Зокрема до таких відносилися: спроби коронної еліти на чолі з Я. Замойським ігнорувати інтереси литовської і руської знаті, небажання приділити належну увагу питанням обороноздатності, недостатнє виділення коштів на ремонт і будівництво замкових укріплень. Поступово в листуванні все більш рельєфно відображається проблема міжконфесійного протистояння, що стала наслідком наростання контрреформаційних процесів з початків правління в Польсько-Литовській державі Сигізмунда ІІІ. Основний їх акцент у Європі зосереджувався на протестантизмі (К. Радзивілл представляв кальвінізм), але в Речі Посполитій внаслідок укладення Берестейської унії 1596 р. контрреформація набула ще й антиправославного змісту. Загалом, кореспонденція князя В.-К. Острозького є унікальним джерелом, яке дозволяє реконструювати основні риси ідентичності впливової князівської верстви, що зазнавала відчутного впливу трансформаційних процесів у Речі Посполитій протягом другої половини XVI – початку XVII століття.
Ключові слова:
кореспонденція, Василь-Костянтин Острозький, Криштоф Радзивілл, «старий світ», нововведення.
Джерела
ІР НБУВ – Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського [Manuscript Institute of the V. Vernadskyi National Library of Ukraine].
AGAD – Archiwum Główny Akt Dawnych w Warszawie [The Central Archive of Ancient Documents in Warshaw].
Бібліографія
1. 2021 – Бондар О., Жирохов М. Дванадцять битв за Чернігів. Чернігів: Княжий град, 2021, 92.
2. Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники (опыт исторического исследования). Киев: Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1883. Т. 1. Приложения: Материалы для истории западно-русской церкви, 576.
3. Груневег М. (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек. Записки о торговой поездке в Москву в 1584–1585 гг. / Сост. А. Л. Хорошкевич. Москва: Памятники исторической мысли, 2013, 383.
4. Документи Брацлавського воєводства 1566–1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк. Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2008, 1220.
5. Крикун М. Земські уряди на українських землях у XV–XVIII століттях. Крикун М. Воєводства Правобережної України у XV–XVIII століттях. Статті і матеріали. Львів, 2012, 589–664.
6. Кром М. М. «Старина» как категория средневекового менталитета: по материалам великого княжества Литовского 14 – нач. 17 вв. Mediaevalia Ucrainica, 1994, т. 3, 68–85.
7. Кулиш П. История воссоединения Руси. Санкт-Петербург, 1874. Т. 2: От начала столетней казацко-шляхетской войны до восстановления в Киеве православной иерархии, в 1620 году, 457.
8. Письмо князя Константина Острожского, воеводы киевского, к сыну его Янушу, каштеляну краковскому, 7 мая 1607 года. Киевская Старина, 1883, т. VII, 477–480.
9. Ульяновський В. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. Київ: Видавничий дім «Простір», 2012, 1370.
10. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. Київ: Критика, 2002, 416.
11. Grześkowiak–Krwawicz A. Rzeczpospolita – pojęcie i idea w dyskursie politycznym Rzeczypospolitej Obojga Narodow. Rekonesans. Odrodzenie i Reformacja w Polsce, 2012, vol. LVI, 5–35.
12. Jarczykowa, 2019 – Jarczykowa M. Korespondencja i literatura okolicznościowa w kręgu magnaterii Wielkiego Księstwa Litewskiego. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2019, 272.
13. Kempa T. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525–1608) wojewoda kijowski i marszałek ziemi wołyńskiej. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 1997, 289.
14. Kempa T. Magnateria ruska wobec unii lubelskiej (1569). Białoruskie Zeszyty Historyczne, 2001, т. 16, 5–25.
15. Opaliński E. Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587–1652. System parlamentarny a spoleczeństwo obywatelskie. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 1995, 347.