ЛОЄВСЬКА КАМПАНІЯ
УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА 1649 РОКУ:
ДИСКУСІЙНІ ТА НЕЗ’ЯСОВАНІ ПРОБЛЕМИ

Валерій СТЕПАНКОВ
доктор історичних наук, професор,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
(Україна, Кам’янець-Подільський), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2963-6726

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.060

Завантажити PDF

Aнотація

Однією зі значущих подій боротьби України за незалежність під час першого періоду Національної революції (1648 – червень 1652 рр.), стала Лоєвська кампанія її війська, що хоча завершилася поразкою і смертю наказного гетьмана С.М. Кричевського, все ж запобігла вторгненню литовців. На жаль, незважаючи на монографічне дослідження В. Липинського, котрий уперше в історіографії переконливо довів хибність нехтування її ролі в українсько-річпосполитському мілітарно-політичному протистоянні влітку 1649 р., а також доробок наступних науковців (включаючи й сучасних), й нині традиційно литовський театр воєнних дій вбачається побічним. Однак, це далеко не так! Наприклад, у 1649 і 1651 рр. він, хоча й не був визначальним, все ж аж ніяк не можна трактувати його якимось маловажним. Це – по-перше.
По-друге, відсутність джерел українського походження (не збереглося жодного листа, універсалу, донесення, щоденника, повідомлення чи розповіді учасника битви), за винятком зізнань ("конфесат") полонених українських вояків і повстанців, продовжує залишатися головною перешкодою для реконструкції дослідниками більш-менш повної картини лоєвської кампанії українського війська. Спромоглися тільки на відтворення в дуже загальних/контурних рисах головніших подій і то через призму інформаційного матеріалу литовських і польських джерел.
Натомість її перебіг з боку литовських підрозділів, дякуючи зусиллям польських авторів, зображено скрупульозно. Проте в цілому, внаслідок схематичного показу стратегічного задуму українського командування, вжитих кроків для його реалізації, чинників, які суттєво змінили перебіг битви й визначили її результати, загальна панорама події виглядає дещо спрощеною, позбавленою внутрішньої динаміки й драматизму, а в чомусь і з напилюванням лубочності у зображенні непогрішності ухвал і дій литовського польного гетьмана Я. Радзивілла.
Щоб по можливості окреслити шляхи до виправлення огріхів й заповнення наукових лакун, автор метою дослідження обрав виокремлення, на основі аналізу історіографічної спадщини й виявленої джерельної бази, низки актуальних проблем лоєвської кампанії українського війська, що потребують переосмислення, пошуку нових шляхів їх розв’язання, подальших дискусій, а то і взагалі започаткування свого вивчення.
До них включили наступні: вияснення сутності стратегічного плану Б. Хмельницького, розробленого у травні-червні, стосовно місця і ролі Великого князівства Литовського (ВКЛ) у майбутній кампанії супроти Речі Посполитої; з’ясування часу і місця відправлення наказного гетьмана С. Кричевського на литовський театр воєнних дій та маршруту його просування; уточнення чисельності вояків з обох сторін, що взяли участь у битві; з’ясування змісту діяльності С. Кричевського від часу появи у Чорнобилі (бл. 8 липня) до захоплення Холмеча (29 липня); визначення характеру його відносин з полковником С. Пободайлом, котрий захищав переправу через Дніпро навпроти Лоєва; висвітлення плану дій останнього, причин їх пасивності й неузгодженості з атакою наказного гетьмана литовського табору у першій половині дня 31 липня тощо. Автор свідомий того, що сподіватися на їх прояснення у повній мірі – це завдання зі сфери фантастики до часу віднайдення джерел, витворених українцями – учасниками кампанії. І все ж копітка праця дослідників в архівосховищах і рукописних відділах наукових бібліотек України, Польщі, Білорусі, Литви й інших країн безсумнівно, збагачуватиме існуючу джерельну базу в цілому й сприятиме, нехай по крихті, збагаченню знань у вивченні даної проблеми.

Ключові слова

Лоєв, кампанія, історіографія, проблема, джерела, наказний гетьман, литовці, українці, Б. Хмельницький, С.М. Кричевський, Я. Радзивілл, С. Пободайло.

Aрхіви

Львівська національна наукова бібліотека ім. Стефаника. Відділ рукописів
Arhiwum Główny Akt Dawnych w Warszawie

Бібліографія

  1. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах / Ред. кол.: П. П. Гудзенко, А. К. Касименко, А. А. Новосельский и др. Москва: Издательство АН СССР, 1953, т. ІІ: Освободительная война украинского народа и борьба за воссоединение с Россией. 1648–1651 годы, 560.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 1995, т. VIII, ч. ІІІ: Хмельниччина в розцвіті (1648–1650), 288.
  3. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 1997, т. ІХ, кн. 2: Роки 1654–1657, 870–1632.
  4. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648 –1658 рр. / Упоряд.: док. іст. наук, проф., протоієрей УПЦ Київського Патріархату о. Юрій Мицик. Київ: [б. в.], 2015, т. 1: (1648–1649 рр.), 680.
  5. Крип’якевич І., Гнатович Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Вид. 4-те, змінене і доповнене. Львів: Видавництво "Світ", 1992, 713.
  6. Липинський В. Твори. Архів. Студії. Філяделфія; Пеннсильванія: [б. в.], 1980, т. 2: Участь шляхти у Великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / ред. Лев Р. Білас, 638.
  7. Мицик Ю. Битва під Лоєвом. о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2009, 150–158.
  8. Мицик Ю. Джерела з історії Білорусі доби Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2018, т. 2, 118–252.
  9. Мицик Ю. Ілля Голота і Загальська битва 1649 р. в світлі нових документів.  о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2009, 158–180.
  10. Мицик Ю. Лоїв у роки Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр.  о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2009, 147–150.
  11. Мицик Ю. Полковник Ілля Голота і Загальська битва 1649 р. у світлі нових документів. о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2009, 158–180.
  12. Мицик Ю. Стефан Подобайло (Пободайло). о. Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2009, 200–210.
  13. Переяславський О. Лоїв-Loiv. Каліш: [б. в.], 1935, 96.
  14. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. Третє, доопр. вид. Київ: Темпора, 2009, 680.
  15. Степанков В. Кричевський Михайло (Станіслав). Полководці Війська Запорозького. Історичні портрети. Київ: Видавничий дім "КМ Academia", 1998, кн. 1, 177–192.
  16. Степанков В. С. Лоєвська битва 1649. Енциклопедія історії України. Київ: Наукова думка, 2009. т. 6: Ла-Мі, 257–258.
  17. Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття. Дніпропетровськ: Вид-во ДФУ, 1996, кн. 1: Воєнні дії 1648–1652 рр., 320.
  18. Biernacki W. Powstanie Chmielnickiego. Działania wojenne na Litwie w latach 1648–1649. Zabrze: Wydawnictwo inforteditions, 2006, 308.
  19. Gawryliuk I. Niewygrana wojna. Sztuka wojenna Bohdana Chmielnickiego i innych dowódców kozackich w latach 1648–1651. Oswięcim: Wydawnictwo Napoleon V, 2019, 388.
  20. Komuda J. Wyprawa łojowska Janusza Radziwiłła w 1649 r. Staropolska sztuka wojenna XVI–XVII wieku. Prace ofiarowane Professorowi Jaremie Maciszewskiemu / pod red. Mirosława Nagielskiego. Warszawa: Wydawnictwo DIG, 2002, 114–129.
  21. Kotłubaj E. Życie Janusza Radziwiłła. Oswięcim: Wydawnictwo Napoleon V, 2006, 350.
  22. Michałowski J. Księga pamiętnicza. Kraków: w drukarni C. K. Uniwersytetu, 1864, 856.
  23. Nagielski M. Batalia łojowska (31 lipca 1649 r.) w świetle diariusza kancelaryjnego hetmana polnego litewskiego Janusza Radziwiłła. Theatrum Humanae Vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. Київ: Laurus, 2012, 624.
  24. Serczyk W. A. Na płonącej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648–1651. Warszawa: Wydawnictwo "Książka i Wiedza", 1999, 370.
  25. Wisner H. Janusz Radziwiłł 1612–1655 wojewoda wileński hetman wielki litewski. Warszawa: Mada, 2000, 269.