ЛИТОВСЬКИЙ РІД МОНТОВТІВ
(МОНТОВТІВ КОБЛИНСЬКИХ)
НА ВОЛИНІ В XV–XVI ст.
Ірина ВОРОНЧУК
доктор історичних наук, доцент, науковий співробітник,
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України
(Україна, Київ), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5466-5356
DOI: https://doi.org/10.15407/ul2024.07.013
Aнотація
Спільний розвиток литовських і українських земель у складі Великого князівства Литовського протягом XIV–XVI ст. сприяв міжетнічним родинним пов’язанням. Одним із прикладів є литовський рід Монтовтів, відомий на Волині з другої половини XV ст. У статті розглядається історія роду Монтовтів, представник якого Михайло Монтовтович, отримав від великого литовського князя найважливіший адміністративний уряд на Волині – луцького старости, а його нащадки осіли тут на постійне проживання. Молодший син Михайла Монтовтовича Якуб Михайлович, будучи кременецьким старостою, отримав за службу значні земельні пожалування – Млинівську волость з містечком Коблин. За його назвою волинські Монтовти почали називатися Монтовтами Коблинськими. Про впливовість роду Монтовтів на Волині свідчать не лише високі уряди, які обіймали деякі з них, а й шлюбні зв’язки: Монтовти породичалися з кількома князівськими родами, зокрема Гольшанськими, Порицькими, Любецькими, Сокольськими. Найбільш відомою з роду Монтовтів у XVI ст. була Ганна Монтовтівна, дочка сина Якуба Михайловича – Яна Якубовича. Доля Ганни, що розпочиналася щасливо, у подальшому склалася доволі драматично. У 14-річному віці Ганна була видана батьком за князя Богуша Любецького. У другому шлюбі вона стала дружиною князя Василія Сокольського. Загалом Ганна чотири рази входила у подружні зв’язки. Після смерті її батька мачуха з новим чоловіком, намагаючись привласнити її спадщину, силоміць видали Ганну заміж за жорстоку і неосвічену людину Павла Згличинського, який відібрав у неї маєтність і 14 років тримав в ув’язненні. Визволившися з неволі, Ганна намагалася розлучитися з чоловіком, проте згідно декрету луцького біскупа Згличинський лише вибачився перед дружиною, пообіцявши надалі добре з нею поводитися. Тож вона змушена була пробачити його і продовжувати з ним подружнє життя.
Ключові слова:
литовський рід Монтовтів, Волинь, уряд, Ганна Монтовтівна, спадщина, доля
Джерела
ЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України в м. Києві [The Ukraine State Historical Archive in Kyiv].
Бібліографія
1. Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев: Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1909, ч. VIII, т. III: Акты о брачном праве и семейном быте в Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. 120+708+XXX.
2. Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI – першої половини XVII ст.: (реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела). Київ: Вища школа, 2009. 511.
3. Ворончук І. Домінуюча влада чоловіка над жінкою в українській родині XVI–XVII ст. Mężczyzna w rodzinie i społeczeństwie – ewolucja ról w kulturze polskiej i europejskiej. T. I. Od średniowiecza do początku XX wieku / рod red. Katarzyny Kabacińskiej і Krzysztofa Ratajczaka. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2010. P. 77–87.
4. Ворончук І. Подружні зради як наслідок практики укладання шлюбів в Україні XVI–XVII ст. (на матеріалах ранньомодерної Волині). Соціум. Альманах соціальної історії. 2006. Вип. 6. С. 161–201.
5. Грушевський, 1994 – Грушевський М. Історія України-Руси. Т. V: Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українських землях XIV–XVII віків. Київ: Наукова думка, 1994. 585.
6. Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского на Волыни. Т. 1. Киев: Литографическое заведение И. К. Вальнера, 1849. XXX+345.
7. Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року / підг. В. Кравченко. Київ: Простір М, 2005, 599.
8. Левицкий О. Ганна Монтовт (историко-бытовой очерк из жизни волынского дворянства XVI в.). Киевская старина. 1888. С. 94–191.
9. Левицкий О. Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. АЮЗР, ч. VIII, т. III. Киев, 1909. С. 1–120.
10. Левицький О. Ганна Монтовт. Історична повість / На переломі. Друга половина XV – перша половина XVI ст. Київ: Видавництво "Україна", 1994. С. 96–151.
11. Руська (Волинська) Метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). 1569–1673 / ред. Геннадій Боряк, Патріція Кеннеді Грімстед та ін. Київ: Інтертехнологія, 2002. 983.
12. Русская Историческая Библиотека. Москва, 1915. Т. 33. 702.
13. Українське повсякдення ранньомодерної доби. Збірник документів. Вип. I. Волинь XVI ст. / наук. ред. Ірина Ворончук. Київ, 2014. С. 739.
14. Яковенко Н. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – початку XVIII століття. Київ: Laurus, MMXII. 471.
15. Żródła Dziejowe. T. XIX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. VIII: Ziemie Ruskie Wołyń i Podole / opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. Warszawa: Skład główny w Księgarni Gebethnera i Wolffa, 1889. II+128+367+XLVI.
16. Niesiecki, 1841 – Niesiecki K. Herbarz Polski, powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. VI. W Lipsku: Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertela, 1841. 4+588.
17. Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Warszawa, 1914. T. XI. 380.