Середньовічна Лита та литовці очима угорського актового документу XIV ст.

Мирослав Волощук
доктор історичних наук, професор,
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2015.03.261 

Завантажити PDF

 

Анотація

Образ Литви та литовців в угорському інтелектуальному середовищі та на сторінках угорських документів протягом XIV ст. «читався» час від часу. Ми не в стані точно сказати, коли вперше інформація про окреслені балтійські gentes з’явилася у володіннях Арпадів. Можливо, це була інформація енциклопедичного характеру, яку продукували ченці орденів Католицької церкви з ХІІІ століття, особливо – францисканці та домініканці. Вони могли зібрати необхідні знання про народи із Півночі Європи, що не є християнсьми. Це було важливо для наступної євангелізації та їхнього подальшого охрещення. Литва була однією з останніх, де працювали католицькі місіонери.

Ця країна і нація не були частими «гостями» угорських наративів ХІІ–XIV століть. Але актуалізація знань про Литву відбулася на тлі активних відносин між Пястами та Анжуйськими королями у XIV ст. Угорські хроніки та дані канцелярії окреслювали литовців з детальними географічними та номенклатурними описами. Династія Анжу в союзі з Польщею взяла участь у поділі спадщини королівства Русі, починаючи з 1340 р. Частину Волині контролювала династія литовських Гедіміновичів. У зв’язку із різними дипломатичними домовленостями Казимира III і короля Угорщини Людовика I регулярно організовувалися походи на Волинь. Відтак кількість актів із описами цих подій стрімко зросла протягом 1350–1370-х років. Зміст дипломів був різним. Переважно підкреслювалася язичницька релігія литовців – ворогів християнства. Нерідко описувалися зв’язки поміж Людовіком Анжуйським та литовськими нязями, наприклад, Кейстутом.

У даному контексті напрошується потреба для продовження подальшого критичного археографічного видання угорських актів не лише в Угорщині, Румунії, а й в Україні, Білорусі та Литві. Завдяки такій праці за кілька років може постати абсолютно новий невідомий корпус документів до угорсько-литовських відносин, особливо на Русі. Наразі у нас немає жодного повноцінного видання, присвяченого контактам між династіями Анжу та Гедіміновичами. Ця тема насправді актуальна й для української історії, оскільки русини ребували у стабільних контактах з європейськими знатними родинами, брали участь у військових подіях та господарському житті Угорщини й Литви.

 

Ключові слова

Литва, литовці, Угорське королівство, Анжу, Волинь, джерела, актовий матеріал, історіографія.

 

Бібліографія

  1. Волощук М. М. Походы Лайоша Анжуйского против Литвы в польской историографии ХІХ – начала ХХІ вв. In: Kryžiaus karų epocha Baltijos regiono tautų istorinėje sąmonėje. Mokslinių straipsnių rinkinys, sugarė Rita Regina Trimonienė, Robertas Jurgaitis. Saulės: Delta, 2007. P. 303–318.
  2. Грушевський М.С. З облоги Белза в 1352 р. Записки НТШ, Т. 73. Кн. 5. С. 158–159.
  3. Живковиħ Т., Петровиħ В., Узелац А. Anonymi Descriptio Europae Orientalis. анонимов опис Источне Европе / рец. J. Калиħ, р. Радиħ. Београд: историjски институт Београд, 2013.
  4. Bertényi I. Magyarország az Anjouk korában. Budapest: Gondolat, 1987.
  5. Chronici Hungarici compositio saeculi XIV In: Scriptores rerum Hungaricarum tempore ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum : in 2 v. / edendo operi praefuit I. Szentpé Budapestini: Academia Litter. Hungarica atque Societate Histor. Hungarica in partem impensarum venientibus Typographiae Reg. Universitatis Litter. Hung Sumptibus, 1937. Vol. 1. O. 219–505.
  6. Chronicon Posoniensis / ed. A. Domanovszky, In: Scriptores rerum Hungaricarum tempore ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum : in 2 v. / edendo operi praefuit I. Szentpйtery. Budapestini: Academia Litter. Hungarica atque Societate Histor. Hungarica in partem impensarum venientibus Typographiae Reg. Universitatis Litter. Hung Sumptibus, 1938. Vol. 2. 7–52.
  7. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / studio et opera G. Fejer. Budae : Typis Typogr. Regiae Universitatis Ungaricae, 1835. T. 8. V. 5.
  8. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / studio et opera G. Fejer. Budae : Typis Typogr. Regiae Universitatis Ungaricae, 1833. T. 9. V. 2.
  9. Homza M. Uhorsko-poľská Nedocenený prameň k dejinám strednej Európy. Bratislava : Libri Historiae, Post scriptum, 2009
  10. Kristó Az Anjou-kor háborúi. Budapest: Zrínyi Katonai Kiadó, 1988.