ПРИЙНЯТТЯ Я. РАДЗИВІЛЛОМ
У 1655 р. ШВЕДСЬКОЇ ПРОТЕКЦІЇ:
ОЦІНКИ СУЧАСНИКІВ ТА МОТИВИ ГЕТЬМАНА

Олександр ЮГА
кандидат історичних наук, старший викладач,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
(Україна, Кам’янець-Подільський), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9872-8929

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.072

Завантажити PDF

Aнотація

У статті висвітлюється сприйняття і оцінки сучасниками великого гетьмана литовського Януша Радзивілла прийняття ним у 1655 р. шведської протекції та з’ясовуються причини такого кроку гетьмана через призму його власного бачення і розуміння тогочасного складного становища князівства в ситуації, що склалася та шляхів виходу з неї.
Визначено, що після нападу влітку 1655 р. на Річ Посполиту шведських військ становище Великого князівства Литовського різко погіршилося, адже його терени опинилися в епіцентрі військового протистояння (водночас тривала війна з Московською державою). У такій ситуації ефективним засобом порятунку князівства Я. Радзивілл і частина політичної еліти вважали прийняття шведської протекції. Встановлено, що такий його крок викликав звинувачення сучасників у зраді Речі Посполитої і короля Яна Казимира.
З’ясовано, що вагомою причиною прийняття Я. Радзивіллом шведської протекції стала відсутність в умовах військової загрози для князівства з боку Швеції і Московії підтримки з Варшави, а відтак неможливість вести одночасну боротьбу з ними. Чинником, який підштовхнув гетьмана до такого кроку, стало взяття московськими військами Вільна та капітуляція коронного війська під Уйсьцем наприкінці липня 1655 р. З однієї сторони, прийняття Литвою протекції шведського монарха ставило під загрозу цілісність Речі Посполитої, яка за результатами Люблінської унії 1569 р. проголошувалася державою з двох складових – Корони і Литви. Проте, з іншої, за умов залишення Литви сам на сам з військовою агресією Московії та Швеції, це була спроба порятунку князівства та зміцнення його політичного впливу.

Ключові слова

Я. Радзивілл, гетьман, Велике князівство Литовське, політична еліта, шведська протекція, Швеція, Річ Посполита.

Бібліографія

  1. Газін В. Між Москвою та Варшавою: Вінцент Корвін-Госєвскій як образ литовської еліти в умовах російсько-польської війни 1654–1667 рр. Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства литовського. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2015, т. 3, 160–168. doi: https://doi.org/10.15407/ul2015.03.160.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 1997, т. ІХ, кн. 2: Роки 1654–1657, 870–1632.
  3. Заборовский Л. В. Великое княжество Литовское и Россия во время польського Потопа (1655–1656 гг.): Документы, исследования. Москва: Наука, 1994, 189.
  4. Федорук Я. Велике князівство Литовське у європейській політиці другої половини 50-х років XVII століття. Український археографічний щорічник. Київ, 2007, вип. 12, 739–757.
  5. Czaplinski W. Rola magnaterii i szlachty w pierwszych latach wojny szwedskiej. Polska w okresie drugiej wojny północnej 1655–1660. Warszawa, 1957, t. 1, 137–196.
  6. Kossarzecki K. Szlachta litewska wobec panowania szwedzkiego i moskiewskiego w okresi załamania Rzeczypospolitej przełomu 1655 i 1656 roku. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej Obojga Narodow ze Szwecją w XVII wieku. Warszawa: DiG, 2007, 277–301.
  7. Kotlubaj E. Życie Janusza Radziwiłła. Wilno i Witebsk, 1859, 460.
  8. Kubala L. Wojna moskiewska r. 1654–1655. Szkice historyczne. Kraków, 1910, ser. 3, 443.
  9. Majewski W. Poddawanie się szwedom w Koronie w 1655 roku. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej Obojga Narodow ze Szwecją w XVII wieku. Warszawa: DiG, 2007, 105–119.
  10. Matwijów M. Próby mediacjі hetmana litewskiego J. Radziwilla w konflikcie polsko-kozackim w latach 1653–1655. Wroclawskie studia wschodnie, 2001, № 5, 10-32.
  11. Nagielski M. Koncepcje prowadzenia działań przeciwko szwedom w dobie potopu w latach 1655–1660. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej Obojga Narodow ze Szwecją w XVII wieku / Pod red. Miroslawa Nagielskiego. Warszawa: DiG, 2007, 165–181.
  12. Wasilewski T. Ostatni Waza na polskim tronie. Katowice, 1984, 295.
  13. Wasilewski T. Zdrada Janusza Radziwiłła w 1655 r. i jej wyznaniowe motywy. Odrodzenie i Reformacja w Polsce. 1973, t. 18, 125–147.
  14. Wisner H. Dysydenci litewscy wobec wybuchu wojny polsko-szwedzkiej (1655–1660). Odrodzenie i Reformacja w Polsce. Warszawa, 1970, t. 15, 128–142.
  15. Wisner H. Rok 1655 w Litwie: petraktacje ze Szwecją i kwestia wyznaniowa. Odrodzenie i Reformacja w Polsce. 1981, r. XXVI, 83–103.
  16. Wójcik Z. Rzeczpospolita na arenie międzynarodowej w XVII w. Pamiętnik X Powszechnego Zjazdu Historyków Polskich w Lublinie 9–13 września 1969 r. Warszawa, 1968, т. 1.