ВЗАЄМОСТОСУНКИ МОЛДОВИ 
З ВЕЛИКИМ КНЯЗІВСТВОМ ЛИТОВСЬКИМ 
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIV – НА ПОЧАТКУ XV ст. 
(ДО ЛЮБЛЯНСЬКОЇ УГОДИ 1412 р.)

Валєнтін КОНСТАНТІНОВ
доктор історичних наук, провідний науковий співробітник, 
Інститут історії Академії наук Молдови
(Молдова, Кишинів), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9578-1134

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.001

Завантажити PDF

Aнотація

У середині та другій половині XIV століття e Центральній, Східній і Південно – Східній Європі відбулися значні територіальні зміни. На зміну старим політичним структурам, які на цей час повністю зжили себе, з’явилися нові: відроджене Польське королівство, Велике князівство Литовське і Молдавське князівство. Ці зміни проходили у запеклій боротьбі, а протистояння на полі бою поступалися місцем протистоянь на дипломатичному фронті. Крім вище названих політичних утворень важливе місце в цій боротьбі займало і Угорське королівство. Зокрема, король Людовик Великий Анжуйский в один час одноосібно поєднав угорську і польську корону, так як у Казимира Великого не було чоловічого потомства. Міжнародною політичною кон’юнктурою на цьому просторі скористалися молдавські господарі, які вміло проводили зовнішню політику виходячи з принципу рівноваги сил. Спочатку проблема спадковості у Польщі, а потім і в Угорському королівстві безсумнівно сприяли зміцненню зовсім ще молодої держави, яке з’явилася у середині XIV ст., спочатку як угорська мархія, і якій було поставлене завдання просуватися на схід, а потім як самостійна держава. Проте у той час кожне політичне утворення мало сюзерена, що давало йому право на існування. Васальна залежність варіювала від випадку до випадку. Своєю чергою, коли з’являлася така можливість, молдавські господарі могли міняти своїх сюзеренів виходячи з політичного інтересу. У цьому вони використовували силу і міць литовських князів. Будучи спочатку у союзницьких відносинах з подільськими володарями Коріатовичами, молдавські господарі зміцнили свою державу. Потім, волею долі, у них склалися дружні відносини з Вітовтом (Олександром), котрі вони намагалися не псувати. Особливим випробування як для Польського Королівства, та і Великого князівства Литовського стала війна з Тевтонським Орденом, яка спалахнула у 1409 р. Молдавські воїни взяли участь у Грюнвальдській битві 1410 р. у складі союзницької армії. Однак проблемою стало те, що тевтонців підтримував угорський король Сигізмунд Люксембурзький, який хотів повернути свій вплив у Молдавії. Таким чином, Молдавське князівство було втягнуто в клубок міжнародних відносин на тому просторі, де мало політичний інтерес і Велике князівство Литовське.

Ключові слова

Молдавське князівство, Велике князівство Литовське, Польське королівство, Угорське королівство, міжнародні відносини, дипломатія.

Бібліографія

  1. Полное Собрание Русских Летописей / ред. М. М. Улащик, т. 32: Хроники Литовская и Жмойтская и Быховца. Летописи Барбулаковская, Аверки и Панцырного. Москва, 1975, 234.
  2. Полное Собрание Русских Летописей, т. 5: Псковская и Софийская летописи. Санкт-Петербург, 1851, 277.
  3. Полное Собрание Русских Летописей, т. 8: Продолжение летописи по Воскресенскому списку. Санкт-Петербург, 1859, 302.
  4. Codex epistolaris Saeculi decimi quinti / colectus opera dr. Anatolii Lewicki. Krakow, 1891: т. II (1382–1445), LXXXVII + 531
  5. Codex Epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376–1430 / colectus opera Antonii Prochaska. Kraków, 1882, CXVI + 1113.
  6. Constantinov V. Documentul original de la Alexandru cel Bun pentru episcopia de Rădăuţi (July 6, 1413). "Arhiva Moldaviae", 2009, I, 145–149.
  7. Cronicile slavo-române din secolele XV–XVI / publicate de Ioan Bogdan. Bucharest: Academiei, 1959, 332.
  8. Documenta Romaniae Historica / Volum întocmit de acad. Ştefan Pascu, Constantin Cihodaru, Konrad G. Gundisch, Damaschin Mioc, Viorica Perivan. Bucureşti: Editura Academiei Republicii Socialiste România, 1977, series D. Relaţii între Ţările române, vol. I, (1222–1456), XLIII+527+[4].
  9. Documenta Romaniae Historica / Volume compiled by C .Cihodaru, I. Caproşu and L. Şimanschi. Bucharest, 1975, series A. Moldova, vol. I (1384–1448), LV+605+[2].
  10. Documente moldoveneşti înainte de Ştefan cel Mare / publicate de Mihai Costăchescu. Iaşi, 1931, vol. II, 956.
  11. Georgescu V. Bizanţul şi instituţiile româneşti până la mijlocul secolului al XVIII-lea. Bucureşti, 1980, 296.
  12. Gonţa Alexandru I. Românii şi Hoarda de Aur (1241–1502). Iaşi, 2010, 217.
  13. Gorovei Şt. S. Întemeierea Moldovei. Probleme controversate. Iaşi, Academy Publishing House, 1997, 331.
  14. Kuczyński S. Wielka wojna z Zakonem Krzyżackim w latach 1409–1411. Warszawa: Wojskowy Instytut Historyczny im. Wandy Wasilewskiej. 1987, wyd. 5 popr., 682.
  15. Manolescu R., Campania lui Sigismund de Luxemburg în Moldova (1395). Analele. Universităţii Bucureşti. Istorie, 1965, XV, pp. 65–72.
  16. Panaitescu P. Mircea cel Bătrân. Bucharest, 1996, 456.
  17. Pippidi A. Tradiţia politică bizantină în Ţările Române. Bucureşti, 1983, 274.
  18. Prochaska A. Dzieje Witołda W. Księcia Litwy. Wilno: Nakład i druk Ks. A. Rutkowskiego, 1914, 420.
  19. Prochaska А. Król Władisław Jagiełło. Kraków: Akademia Umiejętności, 1908, т. I, 414.
  20. Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, zmódzka i wszystkiéj Rusi. Warsaw, 1846, 63+XLVIII+392.
  21. Tęgowski J. Powiązania genealogiczne wojewodów mołdawskich Bogdanowiczów z domem Giedyminowiczów w XIV–XV wieku. Genealogia, 1993, t. 3, 45–66.