Генезис монетної справи у контексті питання про політичну автономію на землях литовсько-ординського кордону (друга половина XIV – перша половина XV ст.)

Костянтин Хромов
незалежний дослідник, нумізмат, член Товариства східної нумізматики
Oriental Numismatic Society (UK-based international), Інституту нумізматики Центральної Азії
Central Asia Numismatic Institute (Cambridge, United Kingdom),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
orcid.org/0000-0001-8608-4935

Ірина Хромова
кандидат історичних наук, науковий співробітник,
Інститут історії України Національної академії наук України (Україна, Київ),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
orcid.org/0000-0003-2173-7071

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2019.05.001

Завантажити PDF

 

Aнотація

Джучидська монетна система, затвердившись на подніпровських територіях, дала поштовх для відновлення місцевого карбування руських князівств та в південно-східній частині Великого князівства Литовського, ставши на початковому етапі прикладом у технологічному, іконографічному та економічному аспектах для місцевих карбувальників. Метою даної публікації є презентація генезису монетної справи на землях литовсько-ординського прикордоння. Головний акцент зроблено на характеристиці грошово-вагової системи.

Після ряду реформ у грошовій справі за часів хана Токти та Узбека, майже всі відомі у той час монетні двори Улусу Джучі випускають срібну монету – данг, – яка являє собою 1/6 частину від рахункового динара вагою в 2 мискала срібла. Протягом всього існування, вагові характеристики монет змінювались внаслідок зміни значення вагового міскала.

Нестача повноцінних грошей в обігу, карбованих офіційно володарями права монетної регалії, компенсувалася карбуванням регулярних та нерегулярних місцевих наслідувань, що обслуговували, передусім, повсякденний грошовий обіг (дрібний опт, роздріб, послуги та інші дрібні операції). Часто такі випуски ставали основою для створення подальшого місцевого карбування і представляли собою чітко вибудуваний ланцюжок з оригінальних номіналів та типів. Зразковим є випуск у Київському князівстві імітацій, що нагадували джучидський данг з ім’ям Джанібека, карбований у Гюлістані 753 року Хіджри. Спроба визначити міскал якої ваги було покладено у основу емісії, привела лише до висновку, що найближчим є міскал вагою у 4,26 грам. Проте, багато монет не підпадають під цю, чи інші визначені норми, тому питання про вагову систему, по якій було зроблено випуск цих монет досі лишається відкритим.

Наступним етапом став випуск у Києві була проведена від імені литовського князя Володимира Ольгердовича. Ці емісії також поки не піддаються детальному метрологічному аналізу та визначенню стопи та вагової системи. Вони дуже схожі на попередні випуски, але мають значно менше вагових груп.

Нумізматичні джерела з історії Київського та Сіверських князівств другої половини 14 – початку 15 століть свідчать про активний розвиток власної монетної справи тільки до часу укладання Кревської унії. Після неї грошове виробництво на вказаних територіях іде на спад. Також це виявилось у припиненні карбування руських грошиків у Львові на початку 15 століття.

Зміна політичних умов впливала головним чином на зовнішні характеристики удільного монетного матеріалу, однак його метрологічні показники (вага і проба) лишалися практично незмінними. Пояснення криється у основній меті випуску місцевої монети – задовольнити потреби місцевого ринку (для ординарних емісій) або екстрено наповнити місцеву скарбницю (військові гроші тощо). Традиційні вагові норми слугували перепусткою монеті у грошовий ринок. Однак, сама можливість місцевого карбування, природно, випливала з факту певної автономії, а звідси і права на монетну регалію. Припинення карбування місцевих монет (оригінальних чи то наслідувань) часто означало юридичну втрату економічної та політичної незалежності.

 

Kлючові слова

Нумізматика, монетна справа, карбування, метрологія, вага, міскал, данг, гріш, грошовий ринок, Велике князівство Литовське, Улус Джучі, прикордоння.

 

Бібліографія

  1. Ельников М. Памятники периода Золотой Орды Нижнего Поднепровья: история, итоги и перспективы. Татар археологиясе. № 1–2 (8–9). Казан, 2001, 126–165. 
  2. Єльников М. В. Золотоординські часи на українських землях. Київ: Наш час, 2008. (Сер. Невідома Україна), 192.
  3. Мухамадиев А. Г. Булгаро-татарская монетная система XII–XV вв. Москва: Наука, 1983. 164.
  4. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва-Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1950.
  5. Русина О. В. Україна під татарами і Литвою. Україна крізь віки. У 15-ти тт. / За заг. ред. В. Смолія. Київ: Альтернативи, 1998, т. 6, 320.
  6. Русина О. В. Татарська доба в історії України (1230–1330-ті рр.). Україна: хронологія розвитку. НАН України. Ін-т історії України, Київ: КРІОН, 2008, т. ІІІ.  Від Батиєвої навали до Люблінської унії, 11–119.
  7. Хинц В. Мусульманские меры и веса с переводом в метрическую систему (перевод с немецкого Ю. Э. Брегеля). Москва, 1970. 147.