Структура митної системи Великого князівства Литовського у кінці XV – середині XVI ст.

Лариса Жеребцова
кандидат історичних наук, доцент,
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна, Дніпропетровськ),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2009.01.144 

Завантажити PDF

 

Анотація

Розвиток митної системи у Великому князівстві Литовському визначається економічними, політичними та соціокультурними процесами, що відбувалися з кінця ХV до середини XVI ст. Зміни, що відбулися в економіці в середині XVI століття, тобто зростання господарств, збільшення товарного виробництва зерна, розвиток міського поселення та наступна легалізація дрібної буржуазії за європейським зразком, розширення зовнішньої торгівлі, сприяло розвитку інститутів, що лягли в основу митної системи. Основним джерелом дослідження стали документи з Литовської Метрики. Під час дослідження було зроблено такі твердження:

1) Спочатку мита використовувались як компенсація за використання засобів комунікації. З іншого боку, митниці були формою оплати за право ліцензії на торгівлю, право власності на корчми, а також за виробництво та продаж алкогольних напоїв;

2) Важко вказати на єдині критерії класифікації мита в історіографії. Найбільш прийнятним є поділ  на: внутрішні (мита, які стягувались як тарифи та під час торгівлі), і зовнішні («головное»);

3) Порядок встановлення мита регулюється статтею 21 Першого Литовського статуту (1529 р.), яка зазначає, що ніхто, крім великого литовського князя, не міг вигадувати чи вводити нові мита на будь-які дороги, мости. З 1540-х років шляхта розпочала свою боротьба за зменшення кількості державних зборів у приватних садибах та вільну торгівлю власними товарами;

4) Управління митними округами у ВКЛ здійснювалося двома способами: перший спосіб – управління митними органами однією особою («вірною рукою»), яка отримувала зарплату за свою роботу і віддавала увесь дохід до державної скарбниці; другий спосіб – здача мит певним особам на певний проміжок часу на визначених умовах. Другий спосіб дозволив отримувати «справжні» гроші, які литовська скарбниця постійно вимагала до початку оренди;

5) Імпортні товари, сіль і віск підлягали оподаткуванню – «мито», яке збирали спеціальні урядники – митники, солинічі (збирали мито на сіль) і восковничі (збирали мито на віск) у грошовій чи натуральній формі. Торгові повинності, які в основному витрачалися на оплату послуги місцевих урядників, збиралися адміністративними та фінансовими представниками великого князя в регіонах –панськими намісниками, старшинами;

6) Хоча митна система у ВКЛ залишалася архаїчною і певною мірою невпорядкованою протягом визначеного періоду, не можна не визнати позитивних дій державної влади, які були спрямовані на її регулювання, реорганізацію  та централізація.

 

Ключові слова

Велике князівство Литовське, митна система, податки, мито, структура.

 

Архіви

Російський державний архів давніх актів.

 

Бібліографія

  1. Архив Юго-Западной России. К., 1890. Ч. VII, Т. 2.
  2. Білоус Н. Київ наприкінці ХV – у першій половині ХVІІ століття. Міська влада і самоврядування. К., 2008.
  3. Ващук Д. Деякі системи оподаткування у Київській землі (друга половина XV – перша третина XVI ст.) // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Історичні науки. Кам’янець-Подільський, 2005. Т. 14. С. 149–160.
  4. Ващук Д. Обласні привілеї Волині та Київщини: ґенеза і функціонування в другій половині XV – першій третині XVI ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. іст. наук. К., 2005.
  5. Вялікае княства Літоўскае. Энцыклапедыя. Мінск, 2007. Т. 2.
  6. ГорбачевскийН. И. Словарь древнего актового языка. Вильно, 1874.
  7. Грамоты Великихъ князей Литовських с 1390 по 1569 годы. К., 1868.
  8. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. К., 1995. Т. 6.
  9. Грушевський О. З економічного життя XVI в. // Україна. 1917. Кн. 3/4. С. 15–25.
  10. Грушевський О. З міського господарства XVI в. Топниця, воскобійня і воскові комори // Записки історико-філологічного відділу УАН. К., 1925. Кн. VI. С. 3–18.
  11. Грушевський О. Митні комори // Україна. 1918. Кн. 1/2. С. 21–31.
  12. Гудавичюс Э. История Литвы с древнейших времен до 1569 года. М., 2005. Т. 1.
  13. Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. К., 1901. Т. 1.
  14. Дячок О. О. Методологічні та джерелознавчі аспекти історії митних відносин на українських землях середини XVI–XVII ст. // Митна політика в Україні. Історичні аспекти та правові аспекти проблеми. Дніпропетровськ, 2004. С. 64–78.
  15. Дячок О. О. Митні відносини на українських землях в документах Литовської метрики // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. Дніпропетровськ, 2004. С. 154–171.
  16. Дячок О. О. Регулювання митних відносин у Першому Литовському Статуті та боротьба шляхти за митні пільги // Pirmasis Lietuvos Statutas: straipsnių rinkinys. Vilnius, 2005. Р. 208–225.
  17. Енциклопедія українознавства. Париж; Нью-Йорк, 1962. Т.
  18. Ісаєвич Я. Деякі питання української метрології XVI–XVIII ст. // Архіви України. 1961. № 1. С. 3–14.
  19. Котляр М. Ф. Торгівля на Україні в XIV–XV ст. // Український історичний журнал. 1975. № 1. С. 38–47.
  20. Литовська Метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 р. К., 2005.
  21. Любавский М. Областное деление и местное управление Литовскорусского государства ко времени издания первого Литовского Статута. Исторические очерки. М., 1892.
  22. Павлов А. Українська митниця на шляху відродження та розвитку. Правові та історичні аспекти. К., 2002.
  23. Пичета В. Аграрная реформа времен Сигизмунда Августа в Литовско-русском государстве. М., 1958.
  24. Русская Историческая Библиотека. Литовская метрика. Отделы первый-второй. Юрьев, 1914. Т. 30.
  25. Сас П. М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI вв. К., 1989.
  26. Сидоренко О. Ф. Гостинні двори за джерелами XVI–XVIII ст. (Волинь, Наддніпрянщина) // Історичне краєзнавство і культура. К.; Харків, 1997. Ч. 1. С. 209–213.
  27. Сидоренко О. Ф. До питання про участь України у європейській торгівлі Речі Посполитої // Україна і Польща в період феодалізму. К., 1991. С. 47–59.
  28. Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. К., 1977. Т. 1. А–М.
  29. Торгівля на Україні XIV – сер. XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина. К., 1998.
  30. Чорний В. Україна і митна справа. К., 2000.
  31. Archiwum książat Lubartowiczów Sanguszków w Slawucie. Lwów, 1890. T. IІІ.
  32. Brückner A. Encyclopedia staropolska. W 2t. Warszawa: TRZASKI, 1939. T. A–M.
  33. Gloger Z. Encyclopedia staropolska ilustrowana. Wiedza Powszechna. W 4 t. Warszawa, 1996. T. 1.
  34. Gloger Z. Słownik rzeczy starożytnych. Kraków, 1896.
  35. Karalius L. Upių keltų rinkliavos Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės muitų sistemoje XVI a. I pusėje // Mūsų praeitis. 1999. Nr. 6. S. 17–22.
  36. Kutrzeba S. Historja ustroju Polski w zarysie. Lwow; Warszawa, T.2: Litwa.
  37. Kutrzeba S. Taryfy celne i polityka celna w polsce od XIII do XV wieku // Ekonomista. Kwartalnik, poswięcony nauce i potrzebom życia. Warszawa, 1902. R. II. T. 1. Zesz. 1. S. 207–211.
  38. Lewicki S. Prawo składu w Polsce. Lwów, 1910. T. 2.
  39. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 4 (1499–1514). Vilnius, 2004.
  40. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 8. (1499–1514). Vilnius, 1995.
  41. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 9 (1511–1518). Vilnius, 2002.
  42. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 11 (1518–1523). Vilnius, 1997.
  43. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 12 (1522–1529). Vilnius, 2001.
  44. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 25 (1387–1546). Vilnius, 1998.
  45. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 51 (1566–1574). Vilnius, 2000.
  46. Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 567. (1567–1571). Vilnius, 2006.
  47. Nowakowa J. Rozmieszczenie komór celnych i przebieg dróg handlowych na Śląsku do końca XIV wieku. Wrocław, 1951.
  48. Rubarski R. Handel i polityka handlowa Polski w XVI stolecie. W 2 t. Poznań, 1929. T. 1.
  49. Rutkowski J. Historia gospodarcza Polski (do 1864 r.). Warszawa, 1953.
  50. Słownik Języka polskiego. Warszawa, 1902. T. II. H–M.
  51. Weymann S. Cła i drogi handlowe w Polsce piastowskiej. Poznań, 1938.