Згасання інтересу литовської знаті до розв’язання "української проблеми" у Речі Посполитій у другій половині 1655 р.

Олександр Юга
кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії
Кам’янець-Подільського національного університету Імені Івана Огієнка (Україна, Кам’янець-Подільський),
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
orcid.org/0000-0001-9872-8929

DOI: https://doi.org/10.15407/ul2019.05.078

Завантажити PDF

 

Aнотація

У статті з’ясовуються причини згасання інтересу представників знаті Великого князівства Литовського до розв’язання "української проблеми" в Речі Посполитій, що спостерігалося упродовж другої половини 1655 р. Визначено чинники, які впливали на сприйняття й оцінки литовськими урядовцями становища Литви в середині 1655 р., а відповідно їх внутрішньо- та зовнішньополітичні орієнтири.

Визначено, що після нападу влітку 1655 р. на Річ Посполиту шведських військ та перебуваючи в стані війни з Московською державою, в середовищі правлячої еліти Великого князівства Литовського виокремилися декілька угруповань: прошведське, промосковське та пропольське. Натомість, немає даних, які б чітко засвідчували існування проукраїнського угруповання. Залишається нез’ясованим, яку позицію щодо козацької України займали прихильники інших векторів зовнішньополітичного курсу Литви, які і складали політичну еліту князівства – Я. Радзивілл, П. Сапіга, В. Гонсевський та інші урядовці.

З’ясовано, що в умовах наступу російських та шведських військ серед литовської знаті відбулося різка втрата інтересу до розв’язання власне "української проблеми". Значно більшої ваги набувала проблема порятунку теренів Великого князівства Литовського та відстоювання окремими представниками владних кіл або угрупованнями знатних родів власних прагматичних інтересів. Причому пошук найоптимальніших шляхів і засобів їх реалізації пов’язувався в основному з двома зовнішньополітичними векторами: шведським і російським. Частина впливових у князівстві родів вбачала порятунок свого становища у підтримці короля Яна Казимира та збереженні єдності Речі Посполитої. За таких умов власне "українська проблема" влітку – восени 1655 р. зникла з поля зору литовської знаті.

 

Kлючові слова

Велике князівство Литовське, Я. Радзивілл, литовська знать, "українська проблема", Річ Посполита, Швеція, Московська держава.

 

Бібліографія

  1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Санкт-Петербург: Тип. Ф. Елеонского и К°, 1889, т. 14: 1654–1655 гг., 902.
  2. Газін В. Між Москвою та Варшавою: Вінцент Корвін-Госєвскій як образ литовської еліти в умовах російсько-польської війни 1654–1667 рр. Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства литовського. Київ: Інститут історії України НАН України, 2015, т. 3, 160–168.
  3. Грушевський М. С. Історія України-Руси. Київ: Наукова думка, 1997, т. IX, ч. 2: 1654–1657, 870–1631.
  4. Заборовский Л. В. Великое княжество Литовское и Россия во время польського Потопа (1655–1656 гг.): Документы, исследования. Москва: Наука, 1994, 189.
  5. Biblioteka Muzeum im. ks. Czartoryskich w Krakowi. Rkps. 402, 51–60.
  6. Czaplinski W. Rola magnaterii i szlachty w pierwszych latach wojny szwedskiej. Polska w okresie drugiej wojny północnej 1655–1660. Warszawa, 1957, т. 1, 137–196.
  7. Kossarzecki K. Szlachta litewska wobec panowania szwedzkiego i moskiewskiego w okresi załamania Rzeczypospolitej przełomu 1655 i 1656 roku. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej Obojga Narodow ze Szwecją w XVII wieku. Warszawa: DiG, 2007, 277–301.
  8. Kubala L. Wojna moskiewska r. 1654–1655. Szkice historyczne. Kraków, 1910, ser. 3, 443.
  9. Matwijów M. Próby mediacjі hetmana litewskiego J. Radziwilla w konflikcie polsko-kozackim w latach 1653–1655. Wroclawskie studia wschodnie, 2001, № 5, 10–32.
  10. Wasilewski T. Ostatni Waza na polskim tronie. Katowice, 1984, 295.
  11. Wasilewski T. Zdrada Janusza Radziwiłła w 1655 r. i jej wyznaniowe motywy. Odrodzenie i Reformacja w Polsce. 1973, t. 18, 125–147.
  12. Wisner H. Rok 1655 w Litwie: petraktacje ze Szwecją i kwestia wyznaniowa. Odrodzenie i Reformacja w Polsce. 1981, r. XXVI, 83–103.